Стаття 975. Зберігання речей у готелі

1. Готель відповідає за схоронність речей, внесених до готелю особою, яка проживає у ньому. Річ вважається такою, що внесена до готелю, якщо вона передана працівникам готелю або знаходиться у відведеному для особи приміщенні.

2. Готель відповідає за втрату грошей, інших цінностей (цінних паперів, коштовностей) лише за умови, що вони буди окремо передані готелю на зберігання.

3. У разі втрати чи пошкодження речі особа зобов’язана негайно повідомити про це готель.

Якщо до закінчення строку проживання особа не пред’явила свої вимоги до готелю, вважається, що її речі не були втрачені чи пошкоджені.

4. Положення цієї статті застосовуються до зберігання речей фізичних осіб у гуртожитках, мотелях, будинках відпочинку, пансіонатах, санаторіях та інших організаціях, у приміщеннях яких особа тимчасово проживає.

1. Відповідно до заголовку ст. 975 ЦК вона поширюється на відносини щодо зберігання речей в готелях. Але ч. 4 цієї статті поширює її чинність на зберігання речей фізичних осіб в гуртожитках, мотелях, будинках відпочинку, пансіонатах, санаторіях та інших організаціях, у приміщеннях яких особа тимчасово проживає.

2. За загальним правилом за схоронність речей, що внесені до готелю особою, яка в ньому проживає, відповідає готель (юридична особа) як зберігач. Внесеними до готелю вважаються як речі, передані працівникам готелю, так і речі, що знаходяться у відведеному для особи приміщенні. За схоронність цінностей, на які зазначається в ч. 2 ст. 975 ЦК (цінних паперів, коштовностей), готель відповідає лише за умови, що вони були окремо передані готелю на зберігання.

3. Ці жорсткі правила щодо відповідальності готелю дещо пом’якшуються процесуальними нормами (ст. 60 ЦПК [33]), із яких випливає обов’язок особи, яка проживає в готелі, доказувати факт внесення речей до готелю та їх незбереження.

4. Разом з тим, ч. 3 ст. 974 ЦК встановлює певні обмеження для покладення на готель відповідальності за збереження речей. По-перше, на особу покладається обов’язок негайно повідомити готель про втрату або пошкодження речі. Порушення особою цього обов’язку не звільняє готель від відповідальності. По-друге, пред’явлення особою до готелю вимоги після закінчення строку проживання (після того, як особа звільнила надане їй приміщення і покинула готель) виключає відповідальність готелю. Це — вкрай жорсткий обмежувальний строк. Але при доведенні вини готелю в незбереженні майна особи (при спростуванні припущення, що встановлюється абзацом другим ч. 3 ст. 975 ЦК) стягнення збитків з готелю є можливим, хоча б до закінчення строку проживання особа і не пред’явила відповідну вимогу до готелю.