Стаття 719. Форма договору дарування

1. Договір дарування предметів особистого користування та побутового призначення може бути укладений усно.

2. Договір дарування нерухомої речі укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

3. Договір дарування майнового права та договір дарування з обов’язком передати дарунок у майбутньому укладається у письмовій формі. У разі недодержання письмової форми цей договір є нікчемним.

4. Договір дарування рухомих речей, які мають особливу цінність, укладається у письмовій формі. Передання такої речі за усним договором є правомірним, якщо суд не встановить, що обдаровуваний заволодів нею незаконно.

5. Договір дарування валютних цінностей на суму, яка перевищує п’ятдесятикратний розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

1. Обов’язкова письмова форма з нотаріальним посвідченням установлена для договорів дарування нерухомих речей. Невиконання цієї вимоги означає, що договір дарування є нікчемним (ч. 1 ст. 219 ЦК). Проте можливе визнання дійсним договору дарування, який не посвідчено нотаріально відповідно до ч. 2 ст. 219 ЦК.

2. Обов’язкова письмова форма встановлена для консенсуальних договорів дарування (тих, що укладаються з умовою про передання дарунку в майбутньому) та договорів про дарування майнового права. Це правило не застосовується до договорів дарування нерухомих речей, оскільки такі договори, як реальні, так і консенсуальні, підлягають нотаріальному посвідченню. Недодержання вимоги закону про письмову форму консенсуальних договорів дарування і договорів дарування майнового права тягне їх нікчемність (недійсність).

3. Частина 4 ст. 719 ЦК передбачає укладення в письмовій формі договорів (як реальних, так і консенсуальних) дарування, відповідно до яких дарунком є рухомі речі, які мають особливу цінність. Порушення цієї вимоги не є підставою для визнання договору недійсним, а тягне лише наслідки, передбачені ст. 218 ЦК. З урахуванням цього передання речей за усним договором дарування ч. 4 ст. 719 ЦК визнає правомірним, крім випадків, коли обдаровуваний заволодів нею незаконно. «...Заволодів... незаконно» в контексті ч. 4 ст. 719 ЦК означає «незаконно отримав». Незаконне отримання має місце, зокрема, тоді, коли дарувальник не передавав добровільно обдаровуваному особливо цінну річ, а обдаровуваний в інший спосіб незаконно заволодів такою річчю.

4. Дарування грошової суми в іноземній валюті підпадає під визначення валютної операції в ст. 1 Декрету «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» [207]. Частина 5 ст. 719 ЦК не можна тлумачити так, що вона легалізує розрахунки між резидентами на території України в іноземній валюті. Відповідно до ч. 2 ст. 533 ЦК грошове зобов’язання має бути виконаним у гривнях, а використання при здійсненні розрахунків за зобов’язаннями на території України іноземної валюти допускається лише законом. Таке ж правило передбачене ч. 2 ст. 198 ГК [31]. Валютні цінності визначені у ст. 1 Декрету Кабінету Міністрів «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» гранично широко. До них належать не тільки іноземна валюта у вигляді грошових знаків та на рахунках в банках та кредитно-фінансових установ за межами України, не тільки банківські метали, а і валюта України. Немає будь-яких підстав стверджувати, що в ст. 719 ЦК поняття валютних цінностей має тлумачитись інакше, ніж воно визначається у ст. 1 названого Декрету. Отже, укладенню в письмовій формі і нотаріальному посвідченню підлягають договори дарування всіх видів валютних цінностей на суму, яка перевищує п’ятидесятикратний розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, тобто 850 гривень, але дарування іноземної валюти є правомірним тільки у тих випадках, коли договір дарування укладається між резидентами, з однієї сторони, і нерезидентом, — з іншої, або коли одна із сторін отримала дозвіл Національного банку України.

5. Стосовно договорів дарування нерухомих речей не встановлено правило про їх державну реєстрацію. Тому момент укладення такого договору не може приурочуватись до моменту його державної реєстрації. Реєстрація права власності на нерухоме майно, отримане на підставі договору дарування, не впливає на визначення моменту виникнення в обдаровуваного права власності на нерухоме майно.