Стаття 1126. Припинення договору комерційної концесії

1. Кожна із сторін у договорі комерційної концесії, строк якого не встановлений, має право у будь-який час відмовитися від договору, повідомивши про це другу сторону не менш як за шість місяців, якщо більш тривалий строк не встановлений договором.

2. Розірвання договору комерційної концесії підлягає державній реєстрації відповідно до статті 1118 цього Кодексу.

3. Договір комерційної концесії припиняється у разі:

1) припинення права правоволодільця на торговельну марку чи інше позначення, визначене в договорі, без його заміни аналогічним правом;

2) оголошення правоволодільця або користувача неплатоспроможним (банкрутом).

1. Вкрай обмеженими для правоволодільця є можливості припинити правовідносини, що ґрунтуються на договорі комерційної концесії, укладеному на певний строк, навіть після спливу цього строку. Але законодавець вельми ліберальний стосовно припинення такого договору, укладеного без визначення строку. Кожна із сторін договору комерційної концесії на свій розсуд і незалежно від будь-яких обставин в будь-який час вправі відмовитись від такого договору, укладеного на невизначений строк. Встановлено лише, що сторона, яка заявляє про відмову, має зробити таку заяву не раніше ніж за шість місяців, якщо більш тривалий строк не встановлений договором. У заяві про наступне припинення договору доцільно зазначати на конкретну дату, з якої договір має вважатись розірваним (припиненим) з додержанням мінімального строку для повідомлення про припинення договору.

2. Після введення в дію нормативно-правових актів, які будуть регулювати порядок реєстрації договорів комерційної концесії та порядок ведення відповідного реєстру, договір комерційної концесії буде вважатись розірваним у відносинах між сторонами договору з моменту спливу строку, встановленого ч. 1 ст. 1126, а у відносинах з третіми особами — з дня державної реєстрації «розірвання договору» (реєстрації правочину, яким договір комерційної концесії розірвано). Така реєстрація у разі відмови від договору має здійснюватись тільки після настання терміну, визначеного в заяві сторони про відмову від договору, але не раніше спливу шести місяців після отримання стороною заяви іншої сторони про відмову від договору.

3. Договір комерційної концесії припиняється також у разі припинення права правоволодільця на торговельну марку чи інше позначення, визначене в договорі, без його заміни аналогічним правом. Отже, незалежно від того, що, крім права на торговельну марку чи інше позначення, до предмета договору комерційної концесії належать інші права, договір комерційної концесії припиняється в результаті припинення права правоволодільця тільки на торговельну марку або інше позначення, що є предметом договору комерційної концесії. Припинення інших прав, що є предметом договору комерційної концесії, не є достатньою юридичної підставою для припинення договору комерційної концесії. Воно тягне наслідки, передбачені ст. 1129 ЦК.

4. Відповідно до загального правила ч. 1 ст. 25 Закону «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» [108] визнання боржника банкрутом безпосередньо не тягне припинення договорів, а лише породжує повноваження ліквідатора заявляти про відмову від виконання договору. Пункт 2 ч. 3 ст. 1126 ЦК визнає оголошення правоволодільця або користувача неплатоспроможним (банкрутом) безпосередньою правовою підставою припинення договору комерційної концесії.