Стаття 1009. Наслідки припинення договору доручення

1. Якщо договір доручення припинений до того, як доручення було повністю виконане повіреним, довіритель повинен відшкодувати повіреному витрати, пов’язані з виконанням доручення, а якщо повіреному належить плата — також виплатити йому плату пропорційно виконаній ним роботі. Це положення не застосовується до

виконання повіреним доручення після того, як він довідався або міг довідатися про припинення договору доручення.

2. Відмова довірителя від договору доручення не є підставою для відшкодування збитків, завданих повіреному припиненням договору, крім випадку припинення договору, за яким повірений діяв як комерційний представник.

3. Відмова повіреного від договору доручення не є підставою для відшкодування збитків, завданих довірителеві припиненням договору, крім випадку відмови повіреного від договору за таких умов, коли довіритель позбавлений можливості інакше забезпечити свої інтереси, а також відмови від договору, за яким повірений діяв як комерційний представник.

1. Стаття 1009 ЦК є однією із небагатьох статей, які визначають наслідки припинення договору і дають сторонам змогу в зв’язку з цим здійснити свої інтереси в межах тих зобов’язань, які виникли на підставі даного договору.

2. Якщо договір доручення припинений до того, як доручення було виконане повністю, зобов’язання доручення припиняється, а повірений не несе більше обов’язку виконувати доручення. Зустрічне зобов’язання довірителя, що включає до себе обов’язки відшкодувати витрати повіреного, пов’язані з виконанням доручення та виплатити плату, якщо вона йому належить, припиняються тільки належним виконанням (ст. 599 ЦК) або на інших підставах, передбачених законом. Але обсяг цих обов’язків довірителя обмежується моментом припинення договору: довіритель не несе обов’язку оплачувати виконання доручення в частині, в якій воно було здійснене після того, як повірений довідався чи міг довідатися про припинення договору доручення. Не несе довіритель і обов’язку відшкодування витрат повіреного, здійснених з метою виконання доручення після зазначеного моменту. Відповідні вимоги до довірителя повірений може пред’явити в межах позовної давності, що обчислюється відповідно до загальних правил.

3. Відповідно до ч. 2 ст. 1009 ЦК відмова довірителя від договору доручення не є підставою для відшкодування збитків. Це — зрозуміло і без спеціального правила, бо підставою відшкодування збитків є порушення зобов’язання (ч. 1 ст. 623 ЦК), а реалізація встановленого законом права на відмову від договору не може бути кваліфікована як порушення зобов’язання. І все ж пряме зазначення в ч. 2 ст. 1009 ЦК на виняток із правила про неприпустимість стягнення з довірителя збитків, завданих повіреному відмовою від договору, дає підстави для висновку про те, що повірений, який діяв як комерційний представник, має право на відшкодування збитків, завданих відмовою довірителя від договору, хоч би довіритель і не порушував порядку відмови від договору, встановленого ч. 3 ст. 1008 ЦК.

4. Стосовно повіреного в ч. 3 ст. 1009 ЦК також зазначається на те, що його відмова від договору не тягне обов’язку повіреного відшкодувати довірителю завдані цим збитки. Але із ч. 3 ст. 1009 ЦК випливає, що, не дивлячись на те, що відмова повіреного від договору є правомірною в силу п. 1 ч. 1 ст. 1008 ЦК, повірений несе обов’язок відшкодувати завдані довірителю відмовою від договору збитки в двох випадках: 1) коли довіритель був позбавлений можливості в інший спосіб забезпечити свої інтереси; 2) коли повірений діяв як комерційний представник.