Стаття 300. Право на індивідуальність

1. Фізична особа має право на індивідуальність.

2. Фізична особа має право на збереження своєї національної, культурної, релігійної, мовної самобутності, а також право на вільний вибір форм та способів прояву своєї індивідуальності, якщо вони не заборонені законом та не суперечать моральним засадам суспільства.

1. Ця стаття дає фізичній особі право на вільний вибір форм та способів прояву своєї індивідуальності. При цьому до особи ставиться тільки вимога не діяти всупереч закону та моральним засадам суспільства.

Стаття 301. Право на особисте життя та його таємницю

1. Фізична особа має право на особисте життя.

2. Фізична особа сама визначає своє особисте життя і можливість ознайомлення з ним інших осіб.

3. Фізична особа має право на збереження у таємниці обставин свого особистого життя.

4. Обставини особистого життя фізичної особи можуть бути розголошені іншими особами лише за умови, що вони містять ознаки правопорушення, що підтверджено рішенням суду, а також за її згодою.

(Із змін, від 22.12.2005)

1. У статті, що коментується, та офіційному перекладі Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод [7] українською мовою вживається термін «особисте» життя. В офіційному тексті Конвенції англійською мовою застосовується термін «privaci», що має перекладатись як приватне. Вибір того чи іншого терміна суттєвого практичного значення не має, оскільки зміст відповідного соціального явища визначається в кінцевому рахунку практикою Європейського Суду з прав людини. Отже, право на особисте (приватне) життя — це право жити так, як особа того бажає, а також право на захист від оприлюднення фактів особистого життя. У рішенні у справі «Прітті проти Сполученого Королівства» Європейський Суд з прав людини з посиланням на свої попередні рішення зазначив, що поняття особистого життя є широким і не піддається вичерпному визначенню. Зокрема, воно охоплює фізичну і психічну цілісність людини, іноді воно може включити деякі аспекти фізичного і соціального «Я» особи. Тендерна ідентифікація, ім’я, сексуальна орієнтація, статеве життя також належать до змісту особистого життя. Сюди ж відносяться і право на особистий розвиток і право людини налагоджувати стосунки з іншими людьми та зовнішнім світом.

У ч. 1 ст. 270 ЦК та ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод ідеться про особисте і сімейне життя. У ст. 301 ЦК не міститься положень про сімейне життя, оскільки праву на сім’ю присвячується спеціальна ст. 291 ЦК.

2. Особисте життя Цивільний кодекс розглядає як недоторканне. Тому за фізичною особою визнається право на збереження у таємниці обставин свого особистого життя та на вирішення питання про можливість ознайомлення інших осіб з обставинами особистого життя.

3. Якщо обставини особистого життя містять ознаки правопорушення, вони виходять за межі особистого життя, набувають суспільно-значущих ознак. Але і в такому разі названі обставини можуть бути розголошені іншими особами, якщо факт правопорушення підтверджений рішенням суду. Правопорушення, про які йдеться у ст. 301 ЦК, можуть бути будь-якими. Це — не тільки злочин чи адміністративне правопорушення, а і будь-яке інше правопорушення. Зокрема, таким може бути порушення закріплених в законі моральних вимог до певних категорій працівників.

4. В інших випадках обставини особистого життя не можуть розголошуватись, хоч би відповідні відомості були правдиві, а їх поширення не порушувало моральні засади суспільства.