Стаття 457. Поняття наукового відкриття

1. Науковим відкриттям є встановлення невідомих раніше, але об’єктивно існуючих закономірностей, властивостей та явищ матеріального світу, які вносять докорінні зміни у рівень наукового пізнання.

1. Положення про право на наукове відкриття включені до Книги четвертої Цивільного кодексу, що озаглавлена «Право інтелектуальної власності». Назва глави 38 Цивільного кодексу також містить зазначення на право інтелектуальної власності. Але зміст цих положень свідчить про те, що зміст права інтелектуальної власності на наукове відкриття є вкрай обмеженим.

Відкриття може використовуватись будь-якою особою без одержання дозволу від автора, наукової установи, в зв’язку з роботою в якій було зроблене наукове відкриття, чи іншої особи. Це відповідає і міжнародному праву, що не передбачає охорони права на відкриття як на об’єкт інтелектуальної власності. Проте слід враховувати, що Конвенція, яка засновує Всесвітню організацію інтелектуальної власності [15], в зміст поняття «інтелектуальна власність» включає і права, що відносяться до відкриттів (ст. 2). Правда, ця Конвенція не формулює положень щодо змісту права інтелектуальної власності, а лише вирішує організаційні питання діяльності Всесвітньої організації інтелектуальної власності.

2. Розуміння категорії відкриття передбачає наявність спеціальних знань. Так, в Державний реєстр відкриттів Союзу РСР були внесені такі відкриття, як відкриття явища вулканічної діяльності на Місяці, відкриття закономірності кристалізації (синтезу) алмазу із вуглецю.

Це мало що говорить юристу, що не має спеціальних знань. Тому треба враховувати, що Положення про відкриття, винаходи та раціоналізаторські пропозиції, що було чинним в Союзі РСР, не визнавало географічних, археологічних, палеонтологічних відкриттів, відкриттів родовищ корисних копалин, відкриттів у галузі суспільних наук. Неможливість визнання таких відкриттів об’єктами права інтелектуальної власності випливає також із ст. 457 ЦК.