Стаття 334. Момент набуття права власності за договором

1. Право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

2. Переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв’язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов’язання доставки.

До передання майна прирівнюється вручення коносамента або іншого товарно-розпорядчого документа на майно.

3. Право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.

4. Якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.

1. У ч. 1 ст. 334 ЦК формулюється загальне правило, згідно з яким право власності у набувача за договором виникає з моменту передання майна. Але в будь-якому випадку до укладення договору право власності виникнути не може, оскільки передання майна до укладення договору є безпідставним і не може тягти виникнення права власності.

2. Передання визначається як вручення речі набувачеві. Річ набувачеві може вручити контрагент за договором або третя особа, на яку це покладено особою, що здійснює відчуження речі. «Вручення» дійсно може означати передання речі в руки набувачеві. Проте такий спосіб вручення має місце не завжди. Врученням слід вважати передання ключа від будинку, іншої будівлі, споруди, автомобіля тощо. У суді розглядалась справа про визнання недійсним договору дарування. Чоловік подарував дружині автомобіль, який придбав до шлюбу. Договір був підписаний і посвідчений нотаріально. Але пізніше чоловік став вимагати визнання договору недійсним, оскільки, як він стверджував, сторони не мали на меті при укладенні договору досягти юридичних наслідків. Зокрема, автомобіль, стверджував позивач, він не передавав обдаровуваній. Автомобіль як стояв у гаражі до укладення договору дарування, так і продовжував там стояти після цього. На автомобілі як їздив чоловік, так і продовжував їздити (правда, після укладення договору автомобіль згідно з документами був зареєстрований в органі Державної автомобільної інспекції як такий, що належить дружині. А підставою права чоловіка на управління автомобілем стала довіреність). Але за викладених умов факт передання речі (автомобіля) суд визнав доведеним. Такі ж ситуації виникають і в інших випадках, якщо правочини щодо передання речей, які реально в руки не передаються, укладаються між членами сім’ї, зокрема, при переданні у власність за правочином квартири чи її частини.

3. Переданням речі вважається і вручення її організації зв’язку або перевізникові для доставки набувачеві. Але такі дії прирівнюються до передання речі лише за умови, що річ відчужувалась без зобов’язання доставки. Не можна кваліфікувати як відчуження речі із зобов’язанням доставки такі випадки, коли в договорі передбачається обов’язок відчужувача сплатити перевізникові вартість послуги щодо перевезення, хоча ці затрати відчужувача набувач не відшкодовував відчужувачеві.

4. До передання речей як юридичного факту, що тягне виникнення у набувача права власності, прирівнюється передання набувачеві коносамента або іншого товарно-розпорядчого документа.

5. Законом або договором момент виникнення права власності у набувача може визначатись інакше, ніж це встановлено ч. 1 ст. 334 ЦК. Належить, однак, ураховувати, що деякі цивільно-правові договори конструюються законодавцем як реальні. Тому виникнення права власності у набувача за такими договорами до передання речі є неможливим, оскільки до цього моменту договір не є чинним.

6. Перелік договорів, стосовно яких установлено обов’язкове їх нотаріальне посвідчення, наводиться в п. 2 коментаря до ст. 209 ЦК. Якщо майно передається за таким договором, то право власності у набувача виникає з моменту нотаріального посвідчення договору. На підставі ч. З ст. 6 ЦК сторони такого договору не вправі інакше визначити момент переходу права власності, оскільки наявними є обмеження, що встановлені цією частиною. Частина 3 ст. б ЦК забороняє відступати в договорах від положень актів цивільного законодавства, зокрема тоді, коли на неприпустимість відступлень від положень актів цивільного законодавства випливає із змісту законодавства. У ч. 1 ст. 334 ЦК зазначається на можливість відступити від сформульованого тут положення, а в ч. 3 — ні. Це є підставою для твердження про те, що із контексту цієї статті випливає неможливість відступити від правила ч. 3 ст. 334 ЦК, керуючись ч. 3 ст. 6 ЦК.

7. Правила ст. 334 ЦК за аналогією слід застосовувати при визначенні моменту виникнення речових прав на підставі цивільно-правових договорів про передання майна у володіння та користування, якщо при цьому не передбачається передання права власності на відповідне майно.