Стаття 332. Набуття права власності на перероблену річ

1. Переробкою є використання однієї речі (матеріалу), в результаті чого створюється нова річ.

2. Особа, яка самочинно переробила чужу річ, не набуває право власності на нову річ і зобов’язана відшкодувати власникові матеріалу його вартість.

3. Право власності на рухому річ, створену особою шляхом переробки з матеріалу, що їй не належить, набувається власником матеріалу за його бажанням, якщо інше не встановлено договором або законом.

4. Якщо вартість переробки і створеної нової речі істотно перевищує вартість матеріалу, право власності на нову річ набуває за її бажанням особа, яка здійснила таку переробку. У цьому разі особа, яка здійснила переробку, зобов’язана відшкодувати власникові матеріалу моральну шкоду.

5. Власник матеріалу, який набув право власності на виготовлену з нього річ, зобов’язаний відшкодувати вартість переробки особі, яка її здійснила, якщо інше не встановлено договором.

1. Хоч у визначенні переробки, що міститься в ч. 1 ст. 332 ЦК, і не йдеться про те, що цей термін може застосовуватись тільки до створення особою нової речі із чужих матеріалів, усе ж із змісту цієї статті випливає, що її дія поширюється на відносини щодо створення особою нових речей із чужих матеріалів.

2. Виходячи з викладеного в попередньому пункті коментаря, слід зробити висновок про те, що самочинна переробка чужої речі, а також створення із чужих матеріалів нової речі, за загальним правилом, не тягне виникнення у особи, що переробила річ або створила із чужих матеріалів нову річ, права власності на нову річ. Із правила ч. 2 ст. 332 ЦК можна зробити висновок про те, що власником нової речі стає власник речі, що була перероблена (власник матеріалів). Але в ч. 3 ст. 332 ЦК зазначається, що за загальним правилом як при створенні нової речі, так і при переробці речі власник переробленої (нової) речі набуває права власності за своїм бажанням. За відсутності такого бажання власник речі чи матеріалів, що були перероблені, вправі вимагати відшкодування майнової та моральної шкоди відповідно до ч. 3 ст. 386 ЦК незалежно від того погодилась чи не погодилась особа, що здійснила переробку, привласнити річ, створену шляхом переробки.

3. Особа, яка здійснила переробку чужих матеріалів, одержує право власності на річ, створену в результаті переробки, за умови, якщо вартість переробки і створеної нової речі істотно перевищує вартість матеріалів, що були перероблені з метою створення цієї речі. Це правило діє навіть за умови самочинної переробки матеріалів.

4. За яких умов перевищення вартістю переробки та створеної нової речі вартості матеріалів є істотним — це має вирішувати суд. Але ж належить ураховувати, що при цьому приписується співставлення, з одного боку, «вартість переробки і створеної нової речі» і, з іншого боку, — вартість матеріалів. Буквальне тлумачення взятого в лапки формулювання приводить до висновку, що близький до безглуздого, бо «вартість переробки і створеної нової речі» завжди буде істотно перевищувати вартість матеріалів. Але ж законодавець не приписує суду при визначенні істотності зазначеного перевищення слідувати математичному співвідношенню двох зазначених вартостей. Тому істотність у цьому випадку повинна визначатись з урахуванням принципів справедливості, добросовісності та розумності.

5. Якщо особа, що здійснила переробку чужих матеріалів, відповідно до ч. 4 ст. 332 ЦК, набула права власності на нову річ (створену в результаті переробки), вона зобов’язана відшкодовувати власникові матеріалів їх вартість. Крім того, на цю особу покладається обов’язок відшкодувати власникові матеріалів моральну шкоду. Це правило не можна тлумачити так, що майнова шкода при цьому не відшкодовується. Вона підлягає відшкодуванню відповідно до ч. 3 ст. 386 ЦК.

6. Правила ч. 4 та 5 ст. 332 ЦК не можна тлумачити як конкретизацію положення ч. 3 ст. 332 ЦК. Тому вони поширюються і на відносини щодо нерухомого майна.

7. Частина 4 та 5 ст. 332 ЦК поширюється на випадки створення нової речі (рухомої чи нерухомої, отриманої на виконання правочину нікчемного або такого, що визнаний судом недійсним).