Стаття 328. Підстави набуття права власності

1. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

2. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

1. Ця стаття стосовно підстав набуття права власності встановлює принцип «все дозволено, крім того, що заборонено» законом. Це виявилося зручним для забезпечення інтересів не тільки фізичних осіб та юридичних осіб приватного права, а і для забезпечення інтересів держави. Так, законодавець визнав недостатньо етичним установлення таких підстав набуття державою права власності як конфіскація та реквізиція. Але ж ці підстави не заборонені й навіть непрямо передбачаються положеннями, що формулюють відповідні підстави припинення права власності.

2. Закріплюється презумпція правомірності набуття права власності. Незаконність набуття права власності має бути встановлена рішенням суду. До набрання рішенням суду законної сили право власності вважається набутим правомірно. Інша форма спростування презумпції правомірності набуття права власності — це прямо випливає із закону неправомірності набуття права власності. Так, коли закон визнає недійсним (нікчемним) правочин, спрямований на набуття права власності, із цього закону прямо випливає незаконність набуття права власності. Тому вимога про витребування майна із незаконного володіння особи, що набула це майно в силу нікчемного правочину, може бути пред’явлена без пред’явлення вимоги про визнання правочину недійсним (про спростування презумпції правомірності набуття права власності). До цього моменту можливе тимчасове обмеження прав відповідача на майно в процесуальних формах, що передбачені Кримінально-процесуальним [27], Цивільним процесуальним [44] та Господарським процесуальним [31] кодексами.