Стаття 380. Житловий будинок як об’єкт права власності

1. Житловим будинком є будівля капітального типу, споруджена з дотриманням вимог, встановлених законом, іншими нормативно-правовими актами, і призначена для постійного у ній проживання.

1. Є декілька варіантів, що відображають особливості права власності на житловий будинок як об’єкт права власності: 1) у найпростішому випадку житловий будинок у цілому є об’єктом права приватної власності однієї особи; 2) суттєво не відрізняється від цього варіант, коли житловий будинок є об’єктом права спільної сумісної власності; 3) будинок може бути об’єктом права спільної часткової власності з виділенням часток в натурі або без такого виділення, при якому (виділенні) зберігається право спільної власності на певні конструкції будинку; 4) будинок може складатись із двох, декількох або багатьох квартир. Такий будинок може знаходитись у власності однієї особи, яка одночасно є власником, принаймні однієї квартири, а решта квартир може знаходитись у власності інших осіб; 5) якщо в дво- або багатоквартирному будинку всі квартири належать на праві власності окремим особам і ні одна із цих осіб не є власником будинку, будинок взагалі не є об’єктом права власності. У такому будинку квартири належать на праві власності окремим особам. Приміщення загального користування, обладнання, конструкції тощо є об’єктом права спільної власності власників квартир. Закон «Про об’єднання співвласників багатоквартирного будинку» [181] (ст. 19) поділяє спільне майно співвласників багатоквартирного будинку на неподільне майно, що є у спільній сумісній власності співвласників багатоквартирного будинку, і загальне майно, що перебуває у спільній частковій власності цих осіб.

2. Будинок набуває статусу житлового за наявності цілої низки умов: 1) відповідно до принципу цільового використання землі, житловий будинок може бути побудований тільки на земельній ділянці, що призначена для будівництва та обслуговування житлового будинку; 2) будівництво має здійснюватись тільки відповідно до проекту, що належне погоджений та затверджений із додержанням будівельних норм і правил; 3) завершений будівництвом житловий будинок має бути прийнятий в експлуатацію державною приймальною комісією; 4) на житловий будинок видається свідоцтво про право власності, а право власності підлягає державній реєстрації. Порушення будь- якої з наведених тут вимог виключає визнання будинку житловим, тобто різновидом помешкання. Викладені загальні умови надання будинку статусу житлового передбачають виконання інших численних умов. Так, при прийнятті будинку в експлуатацію перевіряється дотримання державних будівельних норм, санітарних і протипожежних правил, інших численних обов’язкових правил.