Стаття 818. Тимчасові мешканці

1. Наймач та особи, які постійно проживають разом з ним, за їхньою взаємною згодою та з попереднім повідомленням наймодавця можуть дозволити тимчасове проживання у помешканні іншої особи (осіб) без стягнення плати за користування житлом (тимчасових мешканців).

2. Тимчасові мешканці не мають самостійного права користування житлом.

3. Тимчасові мешканці повинні звільнити житло після спливу погодженого з ними строку проживання або не пізніше семи днів від дня пред’явлення до них наймачем або наймодавцем вимоги про звільнення помешкання.

1. Хоч поняття тимчасових мешканців не є новим для вітчизняного законодавства, все ж строк, впродовж якого особа може мати такий статус, ніколи не визначався в нормативному порядку. Тому слід зробити висновок про те, що тимчасові мешканці не можуть визначатись за критерієм строку проживання. Критерієм для визнання особи тимчасовим мешканцем є проживання особи у помешканні іншої особи, що є наймачем житла або набула рівних з наймачем прав, без стягнення плати за користування житлом. Проте наймач і наймодавець не позбавлені права пред’явити вимогу про виселення тимчасового мешканця з огляду на тривалість строку проживання, яка несумісна з поняттям тимчасового мешканця. Але визнання за наймодавцем такого права не має істотного значення, оскільки незалежно від будь-якої підстави наймодавець може пред’явити до тимчасових мешканців вимогу про звільнення помешкання відповідно до ч. 3 ст. 818 ЦК.

2. Надання можливості тимчасового проживання є можливим лише за взаємною згодою наймача та осіб, які проживають разом з ним. Згоди наймодавця на це закон не вимагає. Але встановлюється обов’язок наймача попередньо (до вселення тимчасових мешканців) повідомити наймодавця про вселення. Порушення наймачем цього обов’язку не може бути визнане підставою для виселення тимчасових мешканців. Проте слід враховувати положення ч. 3 ст. 818 ЦК, про що йшлося в попередньому пункті коментаря.

3. Право тимчасових мешканців на користування житлом не визнається самостійним. Це означає, що воно лише випливає із права наймача (наймачів). Тому тимчасові мешканці своє право на користування житлом можуть захищати в межах існуючого зобов’язання лише в тих випадках, коли воно порушується наймачем. Якщо ж їх право порушується наймодавцем чи третіми особами, захист права тимчасових мешканців має здійснюватись відповідно до ст. 396 ЦК і глави 29 цього Кодексу, що є малоймовірним з урахуванням права наймодавця, передбаченого ч. 3 ст. 818 ЦК.

4. Частина 3 ст. 818 ЦК встановлює два юридичні факти (склади), настання яких породжує обов’язки тимчасових мешканців звільнити житло: 1) сплив погодженого строку проживання; 2) сплив семи днів після пред’явлення наймачем або наймодавцем до тимчасових мешканців вимоги про звільнення помешкання. Однак договором між наймачем та тимчасовими мешканцями, який погоджений з особами, які проживають разом з наймачем, зазначені підстави можуть бути обмежені або доповнені.