Стаття 438. Особисті немайнові права автора

1. Автору твору належать особисті немайнові права, встановлені статтею 423 цього Кодексу, а також право:

1) вимагати зазначення свого імені у зв’язку з використанням твору, якщо це практично можливо;

2) забороняти зазначення свого імені у зв’язку з використанням твору;

3) обирати псевдонім у зв’язку з використанням твору;

4) на недоторканність твору.

1. Особисті немайнові права, що перелічені в ст. 438 ЦК, є невідчужуваними. Тому їх юридичне передання є неможливим, хоч би реально це було можливим. Так, можливим, якби не перешкоджав закон, було б передання ліцензіату права вимагати збереження цілісності твору, протидіяти його перекрученню, спотворенню. Але закон цього не допускає.

2. Коло випадків, коли дозволяється не зазначати ім’я автора в зв’язку з використанням твору, є вкрай обмеженим. Зокрема, це стосується публічного виконання творів під час офіційних та релігійних церемоній, а також похорону (в обсязі, виправданому характером церемонії, — п. 8 частини першої ст. 21 Закону [176]). Але автору надається право забороняти зазначення свого імені у зв’язку з використанням твору та обирати псевдонім, який має зазначатись у зв’язку з використанням твору.