Стаття 1066. Договір банківського рахунка

1. За договором банківського рахунка банк зобов’язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

2. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами.

3. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

4. Положення цієї глави застосовуються до інших фінансових установ при укладенні ними договору банківського рахунка відповідно до наданої ліцензії, а також застосовуються до кореспондентських рахунків та інших рахунків банків, якщо інше не встановлено законом.

1. Договір банківського рахунка, як і договір банківського вкладу, передбачає відкриття клієнтові в банку рахунка. При договорі банківського вкладу, який може бути укладений на строк, який, зокрема, може бути визначений настанням певної обставини, так і без визначення цього строку (договір з умовою про видачу вкладу на вимогу), можливе здійснення зарахування коштів на вкладний (депозитний) рахунок. Можливе і перерахування коштів з такого рахунка. Але такі операції є лише винятками із правила. Правило ж полягає в тому, що на вкладному (депозитному) рахунку в банку кошти зберігаються. Навпаки, укладення договору банківського рахунка передбачає здійснення через цей рахунок розрахункових операцій. При цьому здійснюється також і зберігання залишку коштів клієнта (володільця рахунка) на рахунку. Рахунки, що відкриваються клієнтами в банках для здійснення розрахунків в Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, називаються поточними. На підставі договорів банківського рахунка, крім розрахункового обслуговування клієнтів, банк здійснює їх касове обслуговування (приймає від клієнта готівкові грошові кошти для зарахування їх на поточний рахунок та видає готівку в межах суми, що обліковується на банківському рахунку).

2. Договори банківського рахунка можуть укладати з банками юридичні особи, в тому числі з метою розрахункового та касового обслуговування їх філій та інших відокремлених підрозділів, фізичні особи, в тому числі нерезиденти, іноземні представництва, а також установи міжнародних організацій. Банки також можуть відкривати рахунки в інших банках, в тому числі в Національному банку України. Рахунки, які відкривають банки в інших банках, в тому числі в Національному банку, отримали назву кореспондентських. Положення про відкриття та функціонування в уповноважених банках України рахунків банків-кореспондентів в іноземній валюті та в гривнях [372] затверджене постановою Національного банку України. Укладення банками договорів з Національним банком України про кореспондентський рахунок здійснюється згідно з правилами розділу II Інструкції про міжбанківський переказ грошей в Україні в національній валюті [446].

3. Клієнт (володілець рахунка, в тому числі кореспондентського) має право безперешкодно розпоряджатися грошовими коштами, які зберігаються (обліковуються) на рахунку клієнта. Залишок цих коштів на рахунку знеособлюється і використовується банком на свій розсуд. Оскільки банки при цьому використовують знеособлені грошові кошти клієнтів, що є національним надбанням, Національному банку України надається право державного регулювання діяльності банків шляхом адміністративного та індикативного регулювання, в тому числі шляхом встановлення обов’язкових економічних нормативів (ст. 66 Закону «Про банки і банківську діяльність» [122]).

4. Положення про те, що банк не має права визначати та контролювати напрямки використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд, визнається таким, що має безпосереднє регулятивне значення. У листі Національного банку України від 13.04.2005 [440] в зв’язку з цим висловлюється думка, що фінансова санкція у вигляді штрафу за використання отриманих в установах банків грошових коштів не за цільовим призначенням, встановлена абзацом сьомим ст. 1 Указу Президента України «Про застосування фінансових санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» [228], застосовуватись не повинна.