Стаття 671. Асортимент товару

1. Якщо за договором купівлі-продажу переданню підлягає товар у певному співвідношенні за видами, моделями, розмірами, кольорами або іншими ознаками (асортимент), продавець зобов’язаний передати покупцеві товар в асортименті, погодженому сторонами.

2. Якщо договором купівлі-продажу асортимент товару не встановлений або асортимент не був визначений у порядку, встановленому договором, але із суті зобов’язання випливає, що товар підлягає переданню покупцеві в асортименті, продавець має право передати покупцеві товар в асортименті виходячи з потреб покупця, які були відомі продавцеві на момент укладення договору, або відмовитися від договору.

1. Відповідно до ст. 526 ЦК зобов’язання має виконуватись належним чином, зокрема, відповідно до умов договору. Тому у відповідних випадках у договорі купівлі- продажу має визначатись асортимент товарів, які підлягають переданню покупцеві. Наслідки порушення продавцем умов договору купівлі-продажу щодо асортименту товарів установлені ст. 672 ЦК.

2. Частина 2 ст. 671 ЦК має важливе значення для розуміння підходу законодавця до значення істотних умов договору. Відповідно до ч. 1 ст. 531 ЦК асортимент товару у відповідних випадках безумовно має визнаватись істотною умовою договору купівлі- продажу. Проте невстановлення договором купівлі-продажу асортименту товарів або невизначення його в порядку, встановленому договором, відповідно до ч. 2 ст. 671 ЦК не означає, що договір не укладено. Договір у таких випадках є укладеним, але продавцеві надається право за таких умов відмовитися від договору купівлі-продажу, тобто розірвати його шляхом вчинення одностороннього правочину. Відмова від договору тягне обов’язок продавця повернути покупцеві грошову суму, отриману в порядку оплати товарів. Продавець не має права відмовитись від виконання цього обов’язку, посилаючись на ч. 4 ст. 653 ЦК. У таких випадках застосуванню підлягає п. 3 ч. 3 ст. 1212 і п. 6 ст. З ЦК, оскільки застосування ч. 4 ст. 653 ЦК грубо порушувало б пропорційність у відносинах між продавцем і покупцем, а отже, — не відповідало б принципу верховенства права. Якщо продавцеві були відомі потреби покупця, продавець вправі не відмовлятись від договору, а поставити товари відповідно до потреб покупця на момент укладення договору.