Стаття 744. Поняття договору довічного утримання (догляду)

1. За договором довічного утримання (догляду) одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов’язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно.

1. Договір довічного утримання (догляду) конструюється законодавцем як реальний. За цим договором відчужувач не може прийняти на себе обов’язок передати набувачеві у власність майно, а «передає» його у процесі укладення договору. Тому в тексті договору довічного утримання (догляду) слід вказувати на те, що житловий будинок, квартира, їх частина, інше нерухоме майно або рухоме майно, що має значну цінність, передані набувачеві до підписання договору. Логічним було б твердження про те, що сторони на свій розсуд мають вирішувати питання про співрозмірність цінності такого майна, з одного боку, та змісту і обсягу зустрічних послуг. Але законодавець визнав за необхідне встановити, що за договором довічного утримання (догляду) може передаватись майно, що має значну цінність. Відступлення від цього правила з посиланням на ч. 3 ст. 6 ЦК було б неправильним. Частина 3 ст. 6 ЦК дає право сторонам врегулювати свої відносини на власний розсуд, але в даному випадку йдеться про можливість вступити у відносини. Закон установив, що вступити у відносини з приводу передання майна за договором довічного утримання (догляду) можливо за умови значної цінності майна, що передається набувачеві. Порушення цієї вимоги є підставою для визнання договору недійсним на підставі ч. 1 ст. 215 і ч. 1 ст. 203 ЦК.

2. Частка у спільному майні, що належить співвласникам на праві спільної часткової власності, може відчужуватись на підставі договору довічного утримання (догляду). Учасник спільної сумісної власності може здійснити відчуження цього свого права за умов, встановлених ч. 2 ст. 747 ЦК.

3. На підставі договору довічного утримання (догляду) виникає одне зобов’язання: зобов’язання набувача забезпечити відчужувача утриманням та (або) доглядом. Зустрічне передання відчужувачем майна здійснюється на стадії укладення договору, а не в межах зобов’язання, що виникає на підставі договору.