Стаття 1056. Відмова від надання або одержання кредиту

1. Кредитодавець має право відмовитися від надання позичальникові передбаченого договором кредиту частково або в повному обсязі у разі порушення процедури визнання позичальника банкрутом або за наявності інших обставин, які явно свідчать про те, що наданий позичальникові кредит своєчасно не буде повернений.

2. Позичальник має право відмовитися від одержання кредиту частково або в повному обсязі, повідомивши про це кредитодавця до встановленого договором строку його надання, якщо інше не встановлено договором або законом.

3. У разі порушення позичальником встановленого кредитним договором обов’язку цільового використання кредиту кредитодавець має право також відмовитися від подальшого кредитування позичальника за договором.

1. Відповідно до ст. 525 ЦК одностороння відмова від зобов’язання не допускається, але договором або законом може бути встановлене інше. Таке «інше» встановлюється ч. 1 ст. 1056 ЦК, відповідно до якої, незважаючи на укладення кредитного договору та виникнення на його підставі відповідних зобов’язань, кредитодавець може відмовитися від надання позичальникові передбаченого договором кредиту за наявності однієї із таких підстав: 1) порушення процедури визнання позичальника банкрутом (така процедура має вважатись порушеною в день винесення ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство відповідно до ст. 11 Закону «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» [108]); 2) наявність інших обставин, які явно свідчать про те, що наданий позичальникові кредит своєчасно не буде повернутий. Такими можуть бути визнані тільки виключні обставини, бо до укладення договору банк вивчав господарську діяльність позичальника та його платоспроможність.

2. Позичальник, незважаючи на укладений кредитний договір та зобов’язання, що виникли на його підставі, вправі на свій розсуд відмовитись від одержання кредиту частково або в повному обсязі до настання встановленого договором строку надання кредиту. Відмова здійснюється шляхом повідомлення кредитодавця про це до настання зазначеного строку. Інше може бути встановлено спеціальним законом або договором.

3. Відповідно до ч. 1 ст. 348 ГК [31] банк має право здійснювати контроль за виконанням умов кредитного договору, зокрема за цільовим використанням кредиту. У разі порушення позичальником «встановленого договором» обов’язку цільового використання кредиту кредитодавець має право зупинити подальшу видачу кредиту, якщо це передбачено кредитним договором.

4. Закон не дає позичальникові права на дострокове повернення суми кредиту. Тому дострокове повернення суми кредиту не звільняє позичальника від обов’язку сплачувати проценти за весь період користування кредитом, як цей період визначений договором. Проте договором може бути передбачено, що позичальник вправі в будь-який час повернути суму кредиту і що з дня повернення кредиту нарахування процентів припиняється.