Стаття 416. Припинення права користування земельною ділянкою для забудови

1. Право користування земельною ділянкою для забудови припиняється у разі:

1) поєднання в одній особі власника земельної ділянки та землекористувача;

2) спливу строку права користування;

3) відмови землекористувача від права користування;

4) невикористання земельної ділянки для забудови протягом трьох років підряд.

2. Право користування земельною ділянкою для забудови може бути припинене за рішенням суду в інших випадках, встановлених законом.

1. Поєднання в одній особі власника земельної ділянки і землекористувача може настати у разі придбання власником земельної ділянки суперфіцію, який відчужується землекористувачем відповідно до ч. 2 ст. 413 ЦК, або у разі придбання права власності на земельну ділянку землекористувачем. У разі продажу третій особі земельної ділянки, що надана на умовах суперфіцію, право землекористувача на земельну ділянку зберігається. При продажу земельної ділянки, що надана в користування на умовах суперфіцію, землекористувач має переважне право на отримання цієї земельної ділянки у власність.

2. Строк права користування спливає в день закінчення строку договору.

3. Із п. 3 ч. 1 ст. 416 ЦК непрямо випливає і висновком від наступного правового явища (припинення права користування внаслідок відмови землекористувача) до попереднього виявляється правовий припис, відповідно до якого землекористувач вправі відмовитися від права користування, а отже, — і від договору. Таке право землекористувача передбачене п. «а» ст. 141 ЗК. При цьому законодавством у будь-який спосіб чи в будь-який частині не регулюється процедура відмови. Вона може регламентуватись договором, а за відсутності такої регламентації землекористувач на свій розсуд може відмовитись від права користування в будь-який час.

4. Тлумачення п. 4 ч. 1 ст. 416 ЦК буде утруднюватись з огляду на те, що сам термін «право користування чужою земельною ділянкою для забудови» є неточним.

Усе-таки земля на умовах суперфіцію може надаватись для різних цілей з правом забудови. При цьому забудова має здійснюватись впродовж лише певного часу на початку дії договору (в початковий період після виникнення права користування). Після закінчення забудови землекористувач надалі не зобов’язаний здійснювати забудову впродовж решти строку чинності права користування земельною ділянкою. З огляду на викладене для припинення права користування земельною ділянкою слід використовувати не п. 4 ч. 1 ст. 416 ЦК, а підстави, передбачені п. «г» ст. 141 ЗК (використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам), п. «ґ» ст. 141 ЗК (використання земельної ділянки не за цільовим призначенням), п. «д» ст. 141 ЗК (систематична несплата земельного податку або орендної плати). Остання із названих підстав до відносин щодо користування земельною ділянкою застосовується за аналогією.