Стаття 158. Обмеження щодо випуску цінних паперів та щодо виплати дивідендів

1. Частка привілейованих акцій у загальному обсязі статутного капіталу акціонерного товариства не може перевищувати двадцяти п'яти відсотків.

2. Частину другу виключено

3. Акціонерне товариство не має права оголошувати та виплачувати дивіденди:

1) до повної сплати всього статутного капіталу;

2) при зменшенні вартості чистих активів акціонерного товариства до розміру, меншого, ніж розмір статутного капіталу і резервного фонду;

3) в інших випадках, встановлених законом.

(Із змін, від 23.02.2006)

1. Нормативне визначення акції відтворюється в п. 2 коментаря до ст. 195 ЦК. Емітентами акцій можуть бути тільки акціонерні товариства. Мінімальна вартість акцій не може бути меншою, ніж одна копійка. Акціонерне товариство розміщує тільки іменні акції. Стосовно форми існування акцій встановлені суперечливі правила. З одного боку, встановлюється, що акції існують виключно в бездокументарній формі (абзац другий ч. 3 ст. 6 Закону «Про цінні папери та фондовий ринок» [221]; ч. 2 ст. 20 Закону «Про акціонерні товариства»). Разом з тим, ч. 5 ст. 6 Закону «Про цінні папери та фондовий ринок» у редакції від 11 червня 2009 р. допускає існування акцій в документарній формі, якщо є сертифікати акцій (акції).

2. Із ч. 1 ст. 158 ЦК випливає, що акціонерне товариство може випускати привілейовані акції. Це — один із типів акцій. Інший тип — це прості акції (ч. 3 ст. 20 Закону «Про акціонерні товариства»; ч. 5 ст. 6 Закону «Про цінні папери та фондовий ринок»). Прості акції надають їх власникам рівні права (з урахуванням кількості акцій, які належать відповідним особам) на отримання дивідендів, на участь в управлінні акціонерним товариством, на отримання частини майна акціонерного товариства у разі його ліквідації тощо (ч. 6 ст. 6 Закону «Про цінні папери та фондовий ринок»). Привілейовані акції надають їх власникам переважні, стосовно власників простих акцій, права на отримання частини прибутку акціонерного товариства і виплат з майна товариства у разі його ліквідації. Власники привілейованих акцій права на участь в управлінні товариством, за загальним правилом, не мають, але таке право може їм надаватись статутом, а також законом (ч. 7 ст. 6 Закону «Про цінні папери та фондовий ринок»).

3. Привілейовані акції можуть поділятися на класи. Відповідно до ч. З ст. 20 Закону «Про акціонерні товариства» статутом товариства може передбачатися розміщення привілейованих акцій одного чи декількох класів, що надають їх власникам різні права. Права власників привілейованих акцій різних класів можуть розрізнятись черговістю отримання дивідендів і виплат з майна товариства (у разі його ліквідації), можливістю їх конвертації у прості акції та привілейовані акції інших класів, а також розміром дивідендів (останнє випливає із ч. 1 ст. 30 Закону «Про акціонерні товариства»).

4. Законодавець повторює правило про граничну частку привілейованих акцій у статутному капіталі акціонерного товариства (вона не може перевищувати 25 відсотків) у ч. 1 ст. 158 ЦК; ч. 8 ст. 6 Закону «Про цінні папери та фондовий ринок»; ч. 5 ст. 20 Закону «Про акціонерні товариства»).

5. Дивіденд — це частина чистого прибутку акціонерного товариства, що виплачується акціонеру з розрахунку на одну належну йому акцію. За акціями одного типу та класу нараховується однаковий розмір дивідендів. Дивіденди виплачуються виключно грошовими коштами (ч. 1 ст. 30 Закону «Про акціонерні товариства»).

6. Із ч. 3 ст. 30 Закону «Про цінні папери та фондовий ринок» непрямо випливає і висновком від наступного правового явища до попереднього при тлумаченні виявляється правовий припис, відповідно до якого щорічна виплата дивідендів за привілейованими акціями є обов'язковою. Розмір дивідендів за привілейованими акціями всіх класів визначається статутом. Рішення про виплату дивідендів за простими акціями та про розмір дивідендів щорічно приймається загальними зборами акціонерів.

7. Більш детальні, ніж у ч. 3 ст. 158 ЦК, обмеження на виплату дивідендів встановлені ст. 31 Закону «Про акціонерні товариства». Забороняється приймати рішення про виплату дивідендів за простими акціями у двох випадках: 1) якщо звіт про результати розміщення акцій не зареєстровано; 2) якщо власний капітал товариства є меншим, ніж сума його статутного капіталу, резервного капіталу та розміру перевищення ліквідаційної вартості привілейованих акцій над їх номінальною вартістю. При цьому власний капітал має визначатись відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку «Звіт про власний капітал» [331], а ліквідаційна вартість привілейованих акцій має визначатись у статуті (п. 2 ч. 2 ст. 26 Закону «Про акціонерні товариства»).

Якщо рішення про виплату дивідендів за простими акціями прийнято, то виплату цих дивідендів забороняється здійснювати: 1) у разі наявності у товариства зобов'язань викупити акції відповідно до ст. 68 Закону «Про акціонерні товариства»; 2) у разі, якщо не закінчена повна виплата дивідендів за привілейованими акціями.

Рішення про виплату дивідендів за привілейованими акціями не може бути прийняте за тих же умов, за яких акціонерне товариство не може приймати рішення про виплату дивідендів за простими акціями (абзац перший цього пункту коментаря).