Стаття 83. Організаційно-правові форми юридичних осіб

1. Юридичні особи можуть створюватися у формі товариств, установ та в інших формах, встановлених законом.

2. Товариством є організація, створена шляхом об'єднання осіб (учасників), які мають право участі у цьому товаристві. Товариство може бути створено однією особою, якщо інше не встановлено законом.

Товариства поділяються на підприємницькі та непідприємницькі.

3. Установою є організація, створена однією або кількома особами (засновниками), які не беруть участі в управлінні нею, шляхом об'єднання (виділення) їхнього майна для досягнення мети, визначеної засновниками, за рахунок цього майна.

Особливості правового статусу окремих видів установ встановлюються законом.

4. Положення цієї глави застосовуються до всіх товариств та установ, якщо інші правила для окремих видів товариств або установ не встановлені законом.

1. Ця стаття стосується тільки юридичних осіб приватного права, хоч, в принципі, проблема організаційно-правових форм існує і стосовно юридичних осіб публічного права. Так, державні комерційні і казенні підприємства — це дві організаційно-правові форми державних підприємств-юридичних осіб публічного права.

2. Цивільний кодекс досить широко використовує поняття організаційно-правової форми юридичних осіб. Термін «організаційно-правова форма» використовується також в інших законодавчих актах (наприклад, в Законі «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців» [192]). Практичне значення змісту цього поняття полягає в тому, що зміна організаційно-правової форми означає припинення юридичної особи з правонаступництвом (ст. 104, 108 ЦК), а інші зміни в організації і правовому статусі юридичної особи таких наслідків не тягнуть. Крім того, перетворення припустиме в певних випадках, що також потребує визначення поняття організаційно-правової форми юридичних осіб. Проте це поняття ніде не визначається. Чинне законодавство, зокрема те, що стосується припинення юридичних осіб шляхом перетворення, дає підстави для висновку про те, що поняття організаційно-правових форм юридичних осіб охоплює ті ознаки юридичних осіб, зазначення на які в установчих документах тягне відповідно до законодавства особливості їх правового статусу в будь-яких правовідносинах, в тому числі і у відносинах з засновниками (учасниками, членами). Слід, однак, враховувати, що відповідно до абзацу третього ч. 2 ст. 5 Закону «Про акціонерні товариства» [228] зміна типу товариства з приватного на публічне і навпаки не є його перетворенням (за термінологією ст. 59 ГК [42], — реорганізацією). Поняття малого, середнього, великого підприємства не визначають організаційно-правових форм юридичних осіб (ч. 7 ст. 63 ГК).

3. Відповідно до ч. 1 ст. 83 ЦК юридичні особи можуть створюватись в формі товариств, установ і в інших формах. Щодо установ зміна їх організаційно-правової форми суперечила б змісту ч. 3 ст. 83, ст. 101 — 103 ЦК. Установа як юридична особа припиняється тільки шляхом ліквідації на підставі рішення суду за позовом органу, що здійснює державну реєстрацію. Такий позов може бути заявлений у разі неподання протягом року документів фінансової звітності відповідно до закону (абзац п'ятий ч. 2 ст. 38 Закону «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців»).

4. Товариства створюються шляхом об'єднання осіб. Ці особи набувають права участі в товаристві, тобто є його учасниками. Допускається створення товариства однією особою, крім випадків, коли це заборонено законом. Це правило виключає створення юридичних осіб в організаційно-правовій формі приватного підприємства. Замість цього фізичні особи одержали право за встановленими винятками одноособово створювати товариства. Але спеціальними правилами Господарського кодексу встановлено дещо інші правила. Передбачається утворення підприємств як суб'єктів цивільного і господарського права, які є юридичними особами (ст. 62 ГК). Вони можуть створюватись як для здійснення підприємництва, що визначається в ст. 42 ГК, так і для здійснення некомерційної господарської діяльності. Підприємствами визнаються господарські товариства (ч. 1 ст. 79 ГК), кооперативи (ч. 2 ст. 93 ГК). Можливість створення підприємств як юридичних осіб передбачається і Цивільним кодексом (ст. 167, 169).

5. Організаційно-правова форма товариства не виключає поділу юридичних осіб цієї організаційно-правової форми на видові організаційно-правові форми. Ними є організаційно-правові форми підприємницьких і непідприємницьких товариств.

6. Організаційно-правова форма підприємницьких товариств, що розглядається як родове поняття, поділяється на два види — господарські товариства і виробничі кооперативи (ст. 84 ЦК).

7. Господарські товариства, що розглядаються як родове поняття, можуть створюватись в організаційно-правових формах повних, командитних товариств, товариств з обмеженою відповідальністю, товариств з додатковою відповідальністю і акціонерних товариств.

8. Встановлення законом спеціальної правоздатності багатьох видів юридичних осіб не означає, що відповідні види є одночасно організаційно-правовими формами юридичних осіб. Це стосується фінансових установ, до яких належать банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії (п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» [177]), інститутів спільного інвестування (Закон «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)» [168]), депозитаріїв, зберігачів та реєстраторів власників іменних цінних паперів (ст. 10—12 Закону «Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні» [122]), торговців цінними паперами (ст. 17 Закону «Про цінні папери і фондовий ринок»[221]), фермерських господарств (ст. 1 Закону «Про фермерське господарство» [198]; ст. 114 ГК [42]).

9. Організаційно-правовими формами виробничих кооперативів як підприємницьких товариств є сільськогосподарські кооперативи і інші виробничі кооперативи (ч. 2 ст. 6 Закону «Про кооперацію» [202]).

10. Непідприємницькі товариства можуть створюватись в організаційно-правових формах фондової біржі (відповідно до ст. 21 Закону «Про цінні папері і фондовий ринок» прибуток фондової біржі підлягає розподілу між її засновниками (учасниками)), товарної біржі (відповідно до частини третьої ст. 1 Закону «Про товарну біржу» [56] вона не має на меті отримання прибутку), споживчих товариств та їх спілок (ст. 6, 9 Закону «Про споживчу кооперацію» [61]), обслуговуючого сільськогосподарського кооперативу (абзац третій ч. 3 ст. 2 Закону «Про сільськогосподарську кооперацію» [115]; частина друга ст. 26 Закону «Про фермерське господарство»), торгово-промислової палати (ч. 1 ст. 1 Закону «Про торгово-промислові палати в Україні» [121]), споживчих кооперативів (ч. 2 ст. 6 Закону «Про кооперацію»), недержавного пенсійного фонду (ч. 1 ст. 6 Закону «Про недержавне пенсійне забезпечення» [200]), кредитної спілки (ст. 6 Закону «Про кредитні спілки» [184]), об'єднання громадян (ст. 1 Закону «Про об'єднання громадян» [62]), органу самоорганізації населення (ч. 1 ст. 13 Закону «Про органи самоорганізації населення» [175]), політичної партії (ст. 2 Закону «Про політичні партії» [169]), релігійної організації (ст. 7 Закону «Про свободу совісті та релігійні організації» [49]), об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (абзац дев'ятий ст. 1 Закону «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» [181]), об'єднання юридичних осіб, створених для представництва інтересів засновників такого об'єднання, якщо воно фінансується за рахунок внесків учасників. Благодійні організації також належать до непідприємницьких товариств: Закон «Про благодійництво і благодійні організації» [116] не дає підстав кваліфікувати благодійні організації як установи. У ст. 6 названого Закону логічно нечітко виокремлюються чотири організаційно-правові форми благодійних організацій.

11. Іншими організаційно-правовими формами юридичних осіб є підприємства, зазначені у ч. 3 ст. 63 ГК:

1) приватні підприємства, що діють на основі приватної власності громадян чи суб'єкта господарювання (юридичної особи);

2) підприємства, що діють на основі колективної власності (підприємства колективної власності). Окремою організаційно-правовою формою юридичних осіб є колективне сільськогосподарське підприємство (ст. 1 Закону «Про колективне сільськогосподарське підприємство» [57]);

3) комунальні підприємства, що діють на основі комунальної власності територіальної громади;

4) державні підприємства, що діють на основі державної власності;

5) підприємства, засновані на змішаній формі власності (на базі об'єднання майна різних форм власності).

Слід враховувати, що державні і комунальні підприємства є юридичними особами публічного права, але це не виключає їх перетворення у корпоратизовані підприємства, що є господарськими товариствами — юридичними особами приватного права.

12. Державні унітарні підприємства поділяються на державні комерційні підприємства або казенні підприємства (ч. 8 ст. 73 ГК). Державні комерційні підприємства наділяються правом господарського відання на майно, яке їм передається і яке вони можуть придбавати у майбутньому (ст. 74 ГК). Державні підприємства, створені для некомерційної діяльності, називаються казенними (ст. 76 ГК). Вони наділяються правом оперативного управління майном.

Комунальні підприємства можуть створюватись в організаційно-правових формах комерційних і некомерційних підприємств.

13. У ст. 93 — 112 ГК визначається правовий статус окремих видів підприємств колективної власності. До них належать корпоративні (виробничі кооперативи) і унітарні підприємства (підприємства споживчої кооперації, підприємства громадських та релігійних організацій).

14. У Господарському кодексі широко використовується поняття суб'єкта господарювання. До них відповідно до ст. 55 ГК належать:

— юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу;

— державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до Господарського кодексу;

— інші юридичні особи, що зареєстровані у встановленому порядку та здійснюють господарську діяльність: об'єднання підприємств (ст. 118 — 124 ГК); кредитні спілки (ст. 130 ГК); благодійні організації (ст. 131 ГК).

15. Таким чином, з введенням в дію нового Цивільного та Господарського кодексів досить детально врегульовано правовий статус юридичних осіб приватного права, а також юридичних осіб публічного права, що є суб'єктами господарювання. Статус інших юридичних осіб публічного права визначений недостатньо. Він повинен визначатись Конституцією і законами.

16. Установа — це організація (юридична особа) без членів, що створюється однією або кількома особами шляхом об'єднання майна для досягнення мети, що визначена засновниками, за рахунок цього майна. Правозастосування буде дещо ускладнюватись внаслідок того, що термін «установа» продовжує використовуватись стосовно державних установ, юридичних осіб, що фінансуються із місцевих бюджетів. Зберігаються в нормативному обігу поняття фінансової установи та кредитної установи, визначені в п. 2 ст. 1 Закону «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».