Стаття 324. Право власності Українського народу

1. Земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об’єктами права власності Українського народу.

2. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, встановлених Конституцією України.

3. Кожен громадянин має право користуватися природними об’єктами права власності Українського народу відповідно до закону.

1. У ст. 324 — 327 ЦК визначаються особливості окремих видів (форм) права власності. При цьому виокремлюються право власності Українського народу, право приватної власності, право державної власності, та право комунальної власності.

2. Об’єктами права власності Українського народу визнаються всі природні ресурси, які знаходяться на території України, природні ресурси її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони. Зокрема, такими об’єктами визнаються земля, її надра, водні ресурси, повітря. Частина друга ст. 5 Закону «Про тваринний світ» [183] визнає об’єктами права власності Українського народу об’єкти тваринного світу, які перебувають у стані природної волі та знаходяться в межах території України.

3. Повноваження здійснювати право власності Українського народу від його імені надається органам державної влади, органам місцевого самоврядування. Ці повноваження вони мають здійснювати в межах, що встановлюються Конституцією. Це правило ч. 2 ст. 324 ЦК відтворює положення частини першої ст. 13 Конституції [1]. Але ж Конституція з цього приводу формулює тільки найбільш загальні положення. Тому реально зазначені повноваження перелічених органів визначаються відповідними законами, а в умовах, коли формування законодавчої бази відповідно до Конституції не закінчено, — також і підзаконними актами.

4. Зміст права власності Українського народу має особливості. Вони полягають, зокрема в тому, що об’єктами права власності Українського народу вправі користуватись (з додержанням відповідних законів) кожен громадянин. Крім того, особливості права власності Українського народу зумовили і особливості його захисту. За загальним правилом, право власності захищається ст. 185 — 198 Кримінального кодексу [36]. Право власності Українського народу на природні ресурси захищається ст. 236 — 254 того ж Кодексу. При цьому відповідна глава названа «Злочини проти довкілля», а не «проти власності».

5. Право власності Українського народу на землю не виключає придбання іншими суб’єктами цивільного права власності на земельні ділянки. Право власності на землю (земельні ділянки) відповідно до ст. 81 — 84 Земельного кодексу [38] можуть мати громадяни (іноземні громадяни, особи без громадянства), юридичні особи, територіальні громади і держава.

6. На сьогодні законами не встановлюються правові форми, в яких Український народ бере участь у цивільних правовідносинах. Навіть стосовно землі та інших природних ресурсів, що деякою мірою залучаються до цивільного обороту, не передбачена участь у правовідносинах Українського народу. Суб’єктом правовідносин щодо названих об’єктів виступає держава, а не Український народ.