Стаття 735. Забезпечення виплати ренти
1. У разі передання під виплату ренти земельної ділянки або іншого нерухомого майна одержувач ренти набуває право застави на це майно.
2. Платник ренти має право відчужувати майно, передане йому під виплату ренти, лише за згодою одержувача ренти.
У разі відчуження нерухомого майна іншій особі до неї переходять обов’язки платника ренти.
3. Виплата ренти може бути забезпечена шляхом встановлення обов’язку платника ренти застрахувати ризик невиконання ним своїх обов’язків за договором ренти.
1. З дня державної реєстрації договору ренти, відповідно до якого одержувач ренти передає нерухоме майно, договір ренти вважається укладеним. З цього ж дня у сторін договору виникають права та обов’язки як у сторін заставного зобов’язання. Такий висновок випливає із ч. 2 ст. 3 Закону «Про іпотеку» [156], яка поширюється і на заставу, про яку йдеться у ч. 1 ст. 735 ЦК. Укладення договору застави (іпотеки) в таких випадках не вимагається. Але з дня державної реєстрації договору ренти виникають тільки взаємні права та обов’язки сторін договору ренти. Одержувач ренти як іпотекодержатель отримує переважне право перед іншими кредиторами платника ренти на задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки (цей же предмет є предметом договору ренти) тільки за умови державної реєстрації іпотеки та відповідно до пріоритету (ст. З Закону «Про іпотеку»).
2. Платник ренти може відчужувати річ, отриману згідно з договором ренти, лише зі згоди одержувача ренти. Обов’язки платника ренти до набувача цієї речі переходять тільки у випадках, коли за договором ренти передане нерухоме майно. Застава (іпотека) при цьому зберігає чинність відповідно до ст. 23 Закону «Про іпотеку».
3. Заборона відчужувати майно, передане під виплату ренти, інакше, ніж за наявності згоди одержувача ренти, є підставою для визнання правочинів, що вчиняються з метою відчуження такого майна, недійсними на підставі ч. 1 ст. 215 і ч. 1 ст. 203 ЦК. Проте у разі подальшого відчуження набувачем отриманого за договором ренти майна зазвичай буде виключатись витребування цього майна у наступного набувача, оскільки останній є добросовісним (ст. 388 ЦК). Це утруднює захист одержувачем ренти своїх інтересів. Лише у випадках передання за договором ренти нерухомого майна інтереси одержувача ренти захищаються правилом про те, що при цьому до набувача переходять обов’язки платника ренти.
4. Страхування ризику невиконання платником ренти свого обов’язку за договором ренти не впливає на заставні правовідносини, що виникають на підставі ч. 1 ст. 735 ЦК.