Стаття 291. Право на сім'ю

1. Фізична особа незалежно від віку та стану здоров'я має право на сім'ю.

2. Фізична особа не може бути проти її волі розлучена з сім'єю, крім випадків, встановлених законом.

3. Фізична особа має право на підтримання зв'язків з членами своєї сім'ї та родичами незалежно від того, де вона перебуває.

4. Ніхто не має права втручатися у сімейне життя фізичної особи, крім випадків, передбачених Конституцією України.

1. Сім'ю відповідно до ч. 2 ст. З Сімейного кодексу складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Подружжя вважається сім'єю і тоді, коли дружина та чоловік з поважних причин не проживають спільно. Дитина належить до сім'ї своїх батьків і тоді, коли вона спільно з ними не проживає. Разом з тим до сімейних згідно з ч. 2 ст. 2 СК належать відносини між бабою, дідом, прабабою, прадідом та внуками, рідними братами і сестрами, мачухою, вітчимом та падчеркою, пасинком. Фактичний шлюб не визнається Сімейним кодексом таким, що породжує сімейні обов'язки. Проте Європейський Суд з прав людини визнає сімейними зв'язками відносини, які фактично існують і яким притаманна ознака достатньої сталості, і вважає за можливе захищати такі відносини як сімейні.

2. Право на сім'ю поєднується із забороною втручатися в сімейне життя фізичної особи. Винятки з правила про таку заборону можуть встановлюватись тільки Конституцією. Прямо Конституція таких винятків не встановлює. Але із ст. 61 та 62 Конституції [1] випливає можливість притягнення особи до відповідальності, в тому числі і застосування кримінального покарання. Притягнення до відповідальності передбачає у відповідних випадках обмеження на підтримку зв'язків із членами сім'ї та родичами. Європейський Суд з прав людини в низці рішень визнав, що відмова адміністрації установи виконання покарань у наданні можливості ув'язненому мати інтимні стосунки з дружиною не порушує права на повагу до особистого життя, що закріплюється у ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод [7]. З іншого боку. Європейський Суд констатував порушення ст. 8 Конвенції у випадку, коли засудженому, що заслужив схвальні характеристики працівників установи виконання покарань, не було надано дозволу на відвідання похорон батьків, які померли з інтервалом в один місяць. Під категорію втручання в сімейне життя фізичної особи не підпадає п. 6 частини першої ст. 92 Конституції, що передбачає визначення законами засад регулювання шлюбу, сім'ї, охорони дитинства, материнства, батьківства, виховання, освіти. Положення про визначення законами засад регулювання означає, що можливе і більш детальне підзаконне регулювання відповідних відносин.

3. Стаття 4 Сімейного кодексу визнає право на створення сім'ї за особами, які досягли шлюбного віку. Шлюбний вік для жінок установлено у сімнадцять, а для чоловіків — у вісімнадцять років. За умов, що це відповідає інтересам особи, яка досягла чотирнадцяти років, суд за заявою такої особи вправі надати їй право на шлюб. Але особа, що народила дитину, може створити сім'ю незалежно від віку.