Стаття 163. Поняття виробничого кооперативу

1. Виробничим кооперативом є добровільне об'єднання громадян на засадах членства для спільної виробничої або іншої господарської діяльності, яка базується на їхній особистій трудовій участі та об'єднанні його членами майнових пайових внесків. Статутом кооперативу та законом може бути передбачено участь у діяльності виробничого кооперативу на засадах членства також інших осіб.

2. Члени виробничого кооперативу несуть субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями кооперативу у розмірах та порядку, встановлених статутом кооперативу і законом.

3. Найменування кооперативу має містити його назву, а також слова «виробничий кооператив».

4. Правовий статус виробничих кооперативів, права та обов'язки їх членів встановлюються цим Кодексом та іншим законом.

5. Особливості створення і діяльності сільськогосподарських кооперативів можуть встановлюватися законом.

1. Виробничі кооперативи визнаються видом підприємницьких товариств (ст. 84 ЦК). Але стосовно підприємницьких товариств у Цивільному кодексі не формулюються розгорнені положення. Лише ст. 84 ЦК формулює найбільш загальні положення про підприємницькі товариства, які поширюються і на виробничі кооперативи. Частина 2 ст. 93 ГК відносить кооперативи до підприємств колективної власності. Частина 3 ст. 94 ГК передбачає можливість створення не тільки виробничих, а і споживчих, житлових та інших кооперативів. Але ні Цивільний, ні Господарський [42] кодекси не формулюють спеціальних положень стосовно інших кооперативів, крім виробничих.

2. Положення Закону «Про кооперацію» [202] як пізніше прийнятого закону підлягають переважному застосуванню перед положеннями Цивільного і Господарського кодексів. Закон «Про сільськогосподарську кооперацію» [115] формулює спеціальні правила, які зберегли чинність і після введення в дію Цивільного та Господарського кодексів, а також Закону «Про кооперацію».

3. І ст. 163 ЦК, і ст. 95 ГК визнають виробничий кооператив добровільним об'єднанням громадян. Однак, це не дає будь-яких підстав для поширення на виробничі кооперативи Закону «Про об'єднання громадян» [62]. Хоч споживчі товариства і створюються для спільного господарювання (ч. 1 ст. 5 Закону «Про споживчу кооперацію» [61]), відповідно до абзацу шостого ст. 1 Закону «Про споживчу кооперацію» споживчі товариства не можуть бути віднесені до виробничих кооперативів. Тому на них не поширюється чинність ст. 163 — 166 ЦК, ст. 93 — 110 ГК. Ці статті не поширюються також і на інші споживчі кооперативи, створення яких передбачено ч. 2 ст. 6 Закону «Про кооперацію» (житлово-будівельні, садово-городні, гаражні тощо).

4. Із ч. 1 ст. 163 ЦК випливає загальне правило про те, що членами виробничого кооперативу можуть бути громадяни за умови власної трудової участі в діяльності кооперативу та внесення майнового пайового внеску. Разом з тим ця стаття допускає, що законом або статутом будуть встановлені можливості участі в діяльності виробничого кооперативу на засадах членства і інших осіб. Це означає, що законом та статутом може допускатись участь в діяльності кооперативу іноземців та осіб без громадянства (за умови одержання у відповідних випадках дозволу на працевлаштування). У випадках, передбачених законом та статутом, членами кооперативів можуть бути фізичні особи, які не внесли майнових пайових внесків, а також юридичні особи. Зокрема, ч. 1 ст. 8 Закону «Про сільськогосподарську кооперацію» [115] (в редакції від 2 листопада 2000 р.) визнає можливість членства в сільськогосподарському обслуговуючому кооперативі юридичних осіб, що користуються послугами такого кооперативу, формують його фонди та беруть участь у діяльності кооперативу. Частина 1 ст. 10 Закону «Про кооперацію» [202] також передбачає можливість участі в них на підставі членства юридичних осіб.

5. Члени виробничого кооперативу несуть субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями кооперативу. У принципі, це надавало б кредиторам право пред'явлення до члена кооперативу вимоги за зобов'язаннями кооперативу, якщо кооператив відхилив вимогу кредитора або не відповів на неї (ч. 1 ст. 619 ЦК). Але ж правило ч. 2 ст. 163 ЦК не є нормою прямої дії. Розміри та порядок відповідальності члена кооперативу мають встановлюватись законом і статутом. Частина 1 ст. 108 ГК [42] встановлює, що обсяг відповідальності члена кооперативу за зобов'язаннями кооперативу не може бути меншим розміру пайового внеску відповідного члена кооперативу. Статутом або спеціальним законом розмір відповідальності членів кооперативів за зобов'язаннями кооперативів може встановлюватись більш високим. Це правило і підлягає застосуванню, оскільки формулювання ч. 2 ст. 27 Закону «Про кооперацію» «члени кооперативу відповідають за зобов'язаннями кооперативу в межах внесеного паю, якщо інше...» допускає встановлення статутом або законом відповідальності членів кооперативу за зобов'язаннями останнього. Лише стосовно членів сільськогосподарських кооперативів чинним є спеціальне правило ч. 1 ст. 23 Закону «Про сільськогосподарську кооперацію», що виключає можливість відповідальності члена кооперативу за зобов'язаннями кооперативу і не допускає встановлення такої відповідальності статутом кооперативу.