Стаття 1047. Форма договору позики

1. Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, — незалежно від суми.

2. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

1. Договір позики на суму, яка не менш як в десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, повинен укладатись в письмовій формі. На доповнення до цього правила письмова форма є обов’язковою, якщо позикодавцем є юридична особа, хоча б сума договору і була меншою, ніж зазначена вище. На цей час під встановленим законом неоподатковуваним мінімумом доходів громадян розуміється 17 гривень (ч. 22.5 ст. 22 Закону «Про податок з доходів фізичних осіб» [154]).

2. Порушення вимоги закону про просту письмову форму договору позики не тягне недійсності договору, а тільки тягне застосування наслідків такого порушення, встановлених ст. 218 ЦК. Тому ч. 2 ст. 1047 ЦК допускає пред’явлення на підтвердження укладення договору позики та його умов розписки позичальника або іншого документа, який підтверджує передання позикодавцем позичальникові грошової суми або відповідної кількості речей, визначених родовими ознаками. Це не виключає надання інших доказів, передбачених абзацом другим ч. 1 ст. 218 ЦК.