Стаття 191. Підприємство як єдиний майновий комплекс

1. Підприємство є єдиним майновим комплексом, що використовується для здійснення підприємницької діяльності.

2. До складу підприємства як єдиного майнового комплексу входять усі види майна, призначені для його діяльності, включаючи земельні ділянки, будівлі, споруди, устаткування, інвентар, сировину, продукцію, права вимоги, борги, а також право на торговельну марку або інше позначення та інші права, якщо інше не встановлено договором або законом.

3. Підприємство як єдиний майновий комплекс є нерухомістю.

4. Підприємство або його частина можуть бути об'єктом купівлі-продажу, застави, оренди та інших правочинів.

1. Підприємство в статті, що коментується, розуміється як об'єкт цивільного права. У Цивільному кодексі термін «підприємство» використовується і в значенні юридичної особи. Так, коли в ст. 167 і 169 ЦК ідеться про право держави або територіальної громади створювати підприємства, то мається на увазі створення їх як юридичних осіб, тобто суб'єктів цивільного права. Підприємство відповідно до ст. 191 ЦК є таким єдиним майновим комплексом, до складу якого входять не тільки різні види речей, а й майнові права та обов'язки (право вимоги, борги), суб'єктом яких є юридична особа. Але ж установлюється можливість укладення цивільно-правових договорів не тільки щодо підприємства як єдиного майнового комплексу, а і щодо його частини. Це передбачає складання розподільчого балансу.

2. Частина 3 ст. 66 ГК [42] використовує термін «цілісний майновий комплекс підприємства», визнає його нерухомістю і допускає здійснення купівлі-продажу та інших угод щодо таких об'єктів на умовах і в порядку, визначених цим Кодексом та законами. Звичайно, при цьому можуть застосовуватись і положення Цивільного кодексу щодо купівлі-продажу, оскільки Господарський кодекс передбачає опосередкування господарськими договорами купівлі-продажу (ч. 4 ст. 263 ГК), але норм щодо купівлі-продажу не формулює.

3. Визнання підприємства нерухомістю у ч. З ст. 191 ЦК не цілком погоджується з іншими законами. Закон «Про іпотеку» [197] не визнає підприємство як єдиний майновий комплекс предметом іпотеки, а положення цього Закону не дають змогу укладати іпотечні договори, предметом яких були б підприємства. Частина 2 ст. 1 Закону «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» [215] виключає поширення дії цього Закону «на державну реєстрацію підприємств як суб'єктів господарювання». Це — правильно. Але ж названий Закон регулює відносини щодо реєстрації речових прав на певні об'єкти. Тож треба було дати відповідь не на запитання про можливість (чи неможливість) поширення дії названого Закону на реєстрацію підприємств як суб'єктів, а на запитання про можливість (чи неможливість) поширення дії цього Закону на реєстрацію прав на підприємства як на об'єкти речових прав. Але із змісту названого Закону випливає, що права на підприємства як єдині майнові комплекси відповідно до цього Закону не реєструються.