Стаття 565. Право гаранта на відмову в задоволенні вимоги кредитора

1. Гарант має право відмовитися від задоволення вимоги кредитора, якщо вимога або додані до неї документи не відповідають умовам гарантії або якщо вони подані гарантові після закінчення строку дії гарантії.

2. Гарант повинен негайно повідомити кредитора про відмову від задоволення його вимоги.

3. Якщо гарант після пред’явлення до нього вимоги кредитора дізнався про недійсність основного зобов’язання або про його припинення, він повинен негайно повідомити про це кредитора і боржника.

Повторна вимога кредитора, одержана гарантом після такого повідомлення, підлягає задоволенню.

1. Підставами відмови гаранта виконати вимогу кредитора (бенефіціара) є: 1) невідповідність вимоги або доданих до неї документів за змістом або формою умовам гарантії; 2) пред’явлення вимоги або доданих до неї документів після закінчення строку дії гарантії; 3) невідповідність вимоги ч. 2 та 3 ст. 563 ЦК.

2. Відповідно до ст. 562 ЦК і з урахуванням умов гарантії гарант може нести відповідальність перед бенефіціаром (кредитором) і у випадках недійсності чи припинення основного зобов’язання. Але у випадку, коли бенефіціар (кредитор) пред’явив вимогу до гаранта, а гарант узнав про недійсність або припинення зобов’язання, він (гарант) зобов’язаний негайно повідомити про це бенефіціара (кредитора) і боржника. Зобов’язання за гарантією у разі недійсності або припинення основного зобов’язання підлягає виконанню у разі пред’явлення повторної вимоги.