Стаття 1002. Право повіреного на плату

1. Повірений має право на плату за виконання свого обов’язку за договором доручення, якщо інше не встановлено договором або законом.

2. Якщо в договорі доручення не визначено розміру плати повіреному або порядок її виплати, вона виплачується після виконання доручення відповідно до звичайних цін на такі послуги.

1. Частина 1 ст. 1002 ЦК конкретизує стосовно доручення положення ч. 5 ст. 626 ЦК про відплатність будь-якого договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

2. У ч. 2 ст. 1002 ЦК послідовно проводиться ліберальний підхід законодавця до істотних умов договору. З одного боку, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов (ч. 1 ст. 638 ЦК). Розмір оплати за від- платним договором слід віднести до істотних умов договору. Але у разі відсутності в договорі умови про розмір оплати цей розмір визначається відповідно до звичайних цін на такі послуги.

Обов’язок довірителя здійснити платіж «після виконання доручення» не можна тлумачити так, що взагалі не встановлено граничний строк оплати. Частина 2 ст. 1002 ЦК слід тлумачити з урахуванням ст. 538 ЦК, відповідно до якої зустрічні зобов’язання мають виконуватись одночасно. Це означає, що після виконання доручення оплата має бути здійснена впродовж нормального технічно можливого строку.