Стаття 49. Акти цивільного стану

1. Актами цивільного стану є події та дії, які нерозривно пов'язані з фізичною особою і започатковують, змінюють, доповнюють або припиняють її можливість бути суб'єктом цивільних прав та обов'язків.

2. Актами цивільного стану є народження фізичної особи, встановлення її походження, набуття громадянства, вихід з громадянства та його втрата, досягнення відповідного віку, надання повної цивільної дієздатності, обмеження цивільної дієздатності, визнання особи недієздатною, шлюб, розірвання шлюбу, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, зміна імені, інвалідність, смерть тощо.

3. Державній реєстрації підлягають народження фізичної особи та її походження, громадянство, шлюб, розірвання шлюбу, зміна імені, смерть.

4. Реєстрація актів цивільного стану провадиться відповідно до закону.

Народження фізичної особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміна імені, смерть підлягають обов'язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян в органах юстиції в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

(Із змін, від 23.06.2005, 22.12.2006)

1. Визначення актів цивільного стану, що наводиться в ст. 49 ЦК, дає підстави стверджувати, що акти цивільного стану є юридичними фактами, що породжують, змінюють, доповнюють та припиняють цивільну правоздатність фізичної особи. Можливість бути суб'єктом цивільних прав та обов'язків, що започатковується, змінюється, доповнюється та припиняється актами цивільного стану, нічим не відрізняється від здатності мати цивільні права та обов'язки, що складає зміст цивільної правоздатності (ч. 1 ст. 25 ЦК).

2. Законодавець включив до переліку актів цивільного стану чотири групи актів:

1) акти, що започатковують, змінюють, доповнюють або припиняють можливість фізичної особи бути суб'єктом цивільних прав та обов'язків. До них належать народження дитини (започатковує цивільну правоздатність); набуття, втрата громадянства або вихід із нього (змінюють правоздатність, оскільки вона певною мірою залежить від громадянства); досягнення віку, що відповідно до закону впливає на дієздатність фізичної особи; набуття повної дієздатності; надання повної дієздатності; обмеження в дієздатності; визнання особи недієздатною; смерть;

2) акти, що індивідуалізують фізичну особу як суб'єкта цивільного права (зміна імені). Акт про присвоєння імені не виокремлюється як самостійний, оскільки він реєструється разом є реєстрацією народження;

3) акти, що характеризують сімейні (родинні) відносини (встановлення походження, укладення шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення);

4) інші акти (із таких в ч. 2 ст. 49 ЦК названа інвалідність). Інвалідність дійсно надає суб'єкту деяких цивільних прав (право на безоплатне отримання чи з частковою оплатою деяких послуг), але на можливість бути суб'єктом цивільних прав та обов'язків вона не впливає.

3. Акти цивільного стану, перелічені в ч. 3 ст. 49 ЦК, підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація — це публічно-правове засвідчення актів цивільного стану, які є юридичними фактами цивільного права та тягнуть цивільно-правові наслідки. Реєстрація інших актів цивільного стану не передбачається.

3. Відповідно до п. 4 ст. 49 ЦК реєстрація актів цивільного стану провадиться в порядку, що встановлюється законом. Стаття 19 Закону «Про органи реєстрації актів громадянського стану» [80] передбачає, що порядок реєстрації таких актів встановлюється цим Законом і Правилами, повноваження на затвердження яких надане Міністерству юстиції України. На цей час чинними є Правила реєстрації актів цивільного стану в Україні, що затверджені 18 жовтня 2000 р [355].