Стаття 241. Вчинення правочинів з перевищенням повноважень

1. Правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

2. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

1. Таке ж правило, як і в ст. 241 ЦК, містилося в ст. 63 раніше чинного Цивільного кодексу. Його вважали можливим застосовувати у випадках учинення правочинів не тільки з перевищенням повноважень, а й при вчиненні правочинів за відсутності повноважень. Тому ця стаття має застосовуватись не тільки у випадках перевищення своїх повноважень органом юридичної особи, представником, що діє на підставі довіреності, договору тощо, а й у випадках, коли особа взагалі не мала статусу представника.

2. Діями, що свідчать про наступне схвалення правочину, можуть бути будь-які дії фізичної особи, від імені якої виступає представник, або органу юридичної особи, від імені якої виступав представник. Це може бути лист, в якому прямо зазначається на схвалення правочину. Сплата грошової суми за правочином, передання товарів на виконання правочину, інший спосіб виконання правочину також можуть бути кваліфіковані як схвалення правочину за умови, якщо дії щодо схвалення правочину здійснюються фізичною особою, від імені якої представник здійснив правочин з перевищенням повноважень, або органом юридичної особи. Тому прийняття виконання саме по собі не завжди означає схвалення правочину, що виконується. Завідувач комори чи комірник зазвичай має право прийняти товар, що доставлений постачальником, без вказівки керівника (органу юридичної особи). Такий спосіб прийняття виконання не може кваліфікуватись як наступне схвалення правочину, що вчинений з перевищенням повноважень, бо дії на виконання правочину здійснила особа, що не має права на його вчинення. Не може оцінюватись як наступне схвалення правочину і видача довіреності на одержання цінностей, якщо вона відповідно до п. 4 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей і на одержання цінностей [321] підписана не керівником (органом юридичної особи), а іншою посадовою особою, що не має статусу органу юридичної особи. З іншого боку, підписання такої довіреності органом юридичної особи повинне кваліфікуватись як наступне схвалення правочину.

3. Якщо правочин, що вчинений з перевищенням повноважень, в подальшому схвалюється, він вважається вчиненим з моменту його вчинення.

4. Відповідно до ст. 204 і ч. 3 ст. 215 ЦК нікчемність правочину має встановлюватись законом прямо. У ст. 241 ЦК прямо не визнається нікчемними правочини, що вчинені представником з перевищенням повноважень. Визнання таких правочинів оспорюваними не відповідало б змісту ст. 241 ЦК. У зв'язку з цим слід визнати, що у Цивільному кодексі формулюється ціла низка правил, які не допускають настання цивільно-правових наслідків у разі здійснення певних правочинів, які не визнаються законом нікчемними і не визнані недійсними судом. Одне із таких правил формулюється у ч. 1 ст. 241 ЦК. Воно не допускає настання цивільно-правових наслідків у разі здійснення відповідних правочинів, хоч вони і не є нікчемними і не визнані судом недійсними. Проте пред'явлення в суді вимог про визнання таких правочинів недійсними є можливим. За наявності обставин, передбачених ч. 1 ст. 241 ЦК, такі позови підлягають задоволенню.