Стаття 1108. Ліцензія на використання об’єкта права інтелектуальної власності

1. Особа, яка має виключне право дозволяти використання об’єкта права інтелектуальної власності (ліцензіар), може надати іншій особі (ліцензіату) письмове повноваження, яке надає їй право на використання цього об’єкта в певній обмеженій сфері (ліцензія на використання об’єкта права інтелектуальної власності).

2. Ліцензія на використання об’єкта права інтелектуальної власності може бути оформлена як окремий документ або бути складовою частиною ліцензійного договору.

3. Ліцензія на використання об’єкта права інтелектуальної власності може бути виключною, одиничною, невиключною, а також іншого виду, що не суперечить закону.

Виключна ліцензія видається лише одному ліцензіату і виключає можливість використання ліцензіаром об’єкта права інтелектуальної власності у сфері, що обмежена цією ліцензією, та видачі ним іншим особам ліцензій на використання цього об’єкта у зазначеній сфері.

Одинична ліцензія видається лише одному ліцензіату і виключає можливість видачі ліцензіаром іншим особам ліцензій на використання об’єкта права інтелектуальної власності у сфері, що обмежена цією ліцензією, але не виключає можливості використання ліцензіаром цього об’єкта у зазначеній сфері.

Невиключна ліцензія не виключає можливості використання ліцензіаром об’єкта права інтелектуальної власності у сфері, що обмежена цією ліцензією, та видачі ним іншим особам ліцензій на використання цього об’єкта у зазначеній сфері.

4. За згодою ліцензіара, наданою у письмовій формі, ліцензіат може видати письмове повноваження на використання об’єкта права інтелектуальної власності іншій особі (субліцензію).

1. Відповідно до ч. 1 ст. 1108 ЦК ліцензія надає право використання об’єкта інтелектуальної власності «в певній обмеженій сфері». Мається на увазі, що право на використання такого об’єкта без будь-яких обмежень на певний строк передбачає укладення договору про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності (ст. 1113 ЦК).

2. Право використання об’єкта права інтелектуальної власності на підставі ліцензії зазвичай підлягає оплаті. Це обумовлює необхідність погодження ліцензіаром і ліцензіатом питань, що стосуються розміру та порядку внесення плати за користування об’єктом права інтелектуальної власності. Тому ч. 2 ст. 1108 ЦК і передбачає, що ліцензія може бути оформлена як окремий документ, а може бути складовою частиною ліцензійного договору. Не виключається видача ліцензії як здійснення одностороннього правочину і одночасне укладення договору про умови здійснення плати за використання об’єкта інтелектуальної власності.

3. Видача ліцензіатом субліцензії допускається лише за наявності письмової згоди ліцензіара. Така згода може бути включена до ліцензії. Субліцензія, видана за відсутності письмової згоди ліцензіара, є оспорюваним правочином.