Стаття 317. Зміст права власності

1. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

2. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

1. Суб’єктивне право власності, що належить особі, включає цілий комплекс правових можливостей, що надаються власникові. Ці суб’єктивні права групуються в правомочності володіння, користування та розпоряджання.

2. Володіти — це означає мати фізичний доступ до речі. При вирішенні господарським судом справи, що стосувалася речового права на нежит лові приміщення, орендар став стверджувати, що спірні приміщення знаходились в його володінні з дня введення будови в експлуатацію. Тому орендодавець ніколи не володів спірними приміщеннями. Ці доводи суд оцінив як такі, що суперечать матеріалам справи. Передавши спірні приміщення орендарю зразу після введення будинку в експлуатацію, орендодавець (власник будинку) не втратив можливості мати фізичний доступ до спірних приміщень, зокрема, він мав право перевіряти додержання орендарем правил експлуатації та використання приміщень, а також умов договору з цього приводу. Це є елементами права володіння. Те, що орендар володіє приміщеннями, зачиняє їх на замок, не позбавляє повністю орендодавця тих правових можливостей, що надає йому право володіння майном, яке є його власністю. Право володіння захищається шляхом пред’явлення віндикаційного позову — позову про витребування майна із чужого незаконного володіння.

3. Користування річчю означає можливість використовувати властивості речі для своїх потреб чи потреб інших осіб, присвоювати плоди та доходи, що їх приносить річ. Право користування річчю захищається позовом про усунення перешкод для користування річчю, який у теорії називають негаторним.

4. Розпоряджання річчю передбачає можливість укладення щодо речі будь-яких правочинів у межах, визначених законодавством. Поряд з терміном «розпоряджання» Цивільний кодекс використовує поняття «управління майном» (ч. 3 ст. 44; ч. 3 ст. 54; ст. 1029 — 1045), в тому числі речами.

5. Визнання незалежності змісту права власності від місця проживання власника та місцезнаходження майна не виключає встановлення публічно-правових норм, що передбачають необхідність отримання іноземцями та особами без громадянства дозволу на в’їзд та проживання на території України відповідно до законодавства України. Сама по собі наявність в особи об’єктів права власності, що знаходяться на території України, не зобов’язує відповідні державні органи дати дозвіл на в’їзд в Україну та проживання на її території.