Стаття 452. Майнові права інтелектуальної власності на об’єкт суміжних прав

1. Майновими правами інтелектуальної власності на об’єкт суміжних прав є:

1) право на використання об’єкта суміжних прав;

2) виключне право дозволяти використання об’єкта суміжних прав;

3) право перешкоджати неправомірному використанню об’єкта суміжних прав, у тому числі забороняти таке використання;

4) інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

2. Майнові права інтелектуальної власності на об’єкт суміжних прав належать відповідно виконавцеві, виробнику фонограми, виробнику відеограми чи організації мовлення, якщо інше не встановлено договором чи законом.

1. Стаття 452 ЦК встановлює тільки майнові права інтелектуальної власності на об’єкти суміжних прав. Немайнові права, що належать суб’єктам суміжних прав, визначаються ст. 38 Закону.

2. Виконавцеві надаються такі немайнові права: 1) вимагати визнання того, що він є виконавцем; 2) вимагати, щоб його ім’я або псевдонім зазначалися чи повідомлялися у зв’язку з кожним його виступом, записом чи виконанням (якщо це можливо); 3) вимагати забезпечення належної якості запису його виконання і протидіяти будь- якому перекрученню, спотворенню чи іншій суттєвій зміні, що може завдати шкоди його честі і репутації.

3. Виробник фонограм та виробник відеограм має немайнові права зазначати своє ім’я (назву) на кожному носії запису або його упаковці поряд із зазначенням авторів, виконавців, назв творів, а також вимагати його згадування у процесі використання фонограми, відеограми.

4. Організація мовлення має право вимагати згадування своєї назви у зв’язку із записом, відтворенням, розповсюдженням своєї передачі і публічним повторним сповіщенням її іншою організацією мовлення.

5. У ст. 38 Закону не зазначається на невідчужуваність немайнових прав суб’єктів суміжних прав. Але вони є невідчужуваними в силу загального правила ч. 4 ст. 423 ЦК.