Стаття 717. Договір дарування

1. За договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов’язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.

2. Договір, що встановлює обов’язок обдаровуваного вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не є договором дарування.

1. На відміну від раніше чинного Цивільного кодексу, що визнавав договір дарування виключно реальним, новий Цивільний кодекс надає сторонам можливість на свій розсуд укласти договір дарування як реальний або консенсуальний.

2. Реальний договір дарування вважається укладеним у момент передання речі (дарунка). До цього він не є укладеним. Після передання речі сторони зазвичай ніяких обов’язків, які виникли на підставі договору, не несуть. Тому в теорії договори дарування стали називати речовими, тобто такими, в межах яких передається річ і право власності на неї, але на підставі яких не виникає зобов’язання. Проте розвиток законодавства привів до формулювання таких правових норм, які передбачають виникнення на підставі договору дарування, в тому числі реального, певних обов’язків на стороні дарувальника (ст. 721 ЦК). Ці обов’язки входять до змісту зобов’язання дарування. Статті 725, 726 ЦК свідчать про те, що на підставі договору дарування певне зобов’язання може виникати і на боці обдаровуваного.

3. Консенсуальний договір дарування — це нова правова конструкція для цивільного законодавства України. Такі договори вважаються укладеними з моменту їх підписання, а у передбачених законом випадках, — з моменту їх нотаріального посвідчення.

4. Хоч Цивільний кодекс і не виключає виникнення на боці обдаровуваного певних обов’язків, вони в будь-якому разі не можуть полягати в обов’язку обдаровуваного вчинити на користь дарувальника певну дію майнового чи немайнового характеру.