Стаття 658. Право продажу товару

1. Право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.

1. За загальним правилом, право укладання договорів купівлі-продажу належить власникові майна. Це не перешкоджає тому, щоб від імені власника майна діяв представник (ст. 237 ЦК). Винятком із цього правила є надання права продажу майна на підставі виконавчих документів, яке здійснюється відповідно до Закону «Про виконавче провадження» [100], ст. 364 — 370 КТМ [23], законів «Про іпотеку» [156], «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» [167].

2. При прийнятті законів «Про приватизацію державного майна» [85] та «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» [57] законодавець схилився до досить невизначеної правової конструкції, відповідно до якої державні органи приватизації в межах своєї компетенції здійснюють повноваження власника державного майна у процесі приватизації та продають майно, що перебуває у державній власності, у процесі його приватизації (ч. 3 ст. 7 Закону «Про приватизацію державного майна»).

Продавцями об’єктів малої приватизації, що є у державній та комунальній власності, є Фонд державного майна, його регіональні відділення та представництва та органи приватизації, створені місцевими радами, а також органи управління майном Автономної Республіки Крим (ч. 1 ст. 4 Закону «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)»). Так передбачувалось виключити участь держави та територіальних громад у правовідносинах щодо купівлі-продажу об’єктів приватизації. Але ж канадський суд на певному етапі судового процесу визнав за можливе звернути стягнення за зобов’язаннями Фонду державного майна України, що ґрунтуються на договорі купівлі-продажу майна в процесі приватизації, на майно, що належить державному підприємству. Виставивши як продавця в договорах щодо приватизації державного майна державну установу, що фінансується із бюджету, законодавець ставив собі на меті виключити покладення договорами про купівлю-продаж об’єктів приватизації майнових обов’язків на власників майна, що приватизується, — державу і територіальні громади. Натомість було створено ірраціональну ситуацію, за якої державний орган мав відповідати за зобов’язаннями про продаж комунального майна (в умовах розмежування державної та комунальної власності), а у разі ліквідації відповідного державного органу приватизації (а такими відповідно до ст. 3 Закону «Про приватизацію державного майна» є не тільки Фонд державного майна України, а і його регіональні відділення) припинялись довгострокові зобов’язання покупців, які вони брали на себе за договорами купівлі-продажу об’єктів приватизації. Слід зробити загальне зауваження про те, що створення ірраціональних ситуацій стало основним способом організації (чи дезорганізації) суспільства в нашій країні.

3. Укладення договору купівлі-продажу як продавцем особою, що не є власником, у випадках, коли цій особі право продажу законом не надане, не завжди тягне недійсність договору та повернення сторін до попереднього майнового стану. Неможливість такого повернення наступає тоді, коли набувач майна за договором здійснив подальше відчуження раніше набутого майна особі, у якої майно відповідно до ст. 330, 388, 620 ЦК та частини першої ст. 7 Закону «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» не може бути витребуване.