Стаття 692. Оплата товару

1. Покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

2. Покупець зобов’язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

3. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

4. Якщо покупець відмовився прийняти та оплатити товар, продавець має право за своїм вибором вимагати оплати товару або відмовитися від договору купівлі- продажу.

5. Якщо продавець зобов’язаний передати покупцеві крім неоплаченого також інший товар, він має право зупинити передання цього товару до повної оплати всього раніше переданого товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

1. Частина 1 ст. 692 ЦК установлює правило про строк оплати товарів покупцем, яке (правило) є загальним щодо відносин купівлі-продажу та спеціальним стосовно ст. 630 і 638 ЦК. Отже, за загальним правилом, обов’язок покупця оплатити товари виникає після їх прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на товари. Це правило діє, якщо спеціальними правилами або договором купівлі-продажу не встановлено інший строк оплати. «Після» тут означає не будь-коли після прийняття товару або товаророзпорядчих документів, а передбачає врахування ст. 638 ЦК, тобто, покупець, зокрема зобов’язаний оплатити товари зразу після їх отримання з урахуванням умов розрахунків через банк (якщо розрахунки здійснюються в безготівковій формі).

2. Частина 3 ст. 692 ЦК викликає інтерес як така, що визначає розуміння законодавцем поняття «користування чужими коштами». Прострочення покупцем оплати товарів розуміється як користування чужими грошовими коштами, хоч буквально при цьому чужих коштів у покупця немає. Є лише прострочене грошове зобов’язання на стороні покупця. Це треба враховувати при тлумаченні ст. 536 ЦК, що регулює відносини з приводу сплати процентів за користування чужими коштами. Оскільки в ч. З ст. 692 ЦК установлюються проценти, що не є санкцією за прострочення виконання грошового зобов’язання (а є платою за послугу, якою користується покупець), вони не можуть застосовуватись паралельно із застосуванням процентів, установлених ст. 625 ЦК. Розмір процентів у ч. 3 ст. 692 ЦК не визначається. Не визначається він і в ст. 536 ЦК. За таких умов розмір процентів, що застосовуються на підставі ч. 3 ст. 692 ЦК, слід визначати із застосуванням за аналогією ст. 1057, 1054 і 1048 ЦК, тобто, розмір процентів визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

3. У гіпотезі правової норми, що формулюється у ч. 4 ст. 692 ЦК, указується на дві обставини — на відмову від прийняття товарів і відмову від оплати товарів. Та й інша відмова у випадку спору має бути належно доведена. Саме по собі прострочення, хоча і тривале, не може кваліфікуватись як відмова. Прострочення може бути витлумачене у такий спосіб, якщо покупець не відповідає на звернення з вимогою про оплату товарів або є інші докази дійсного ухилення від прийняття та оплати товару. Підтвердження покупцем заборгованості, яка існує хоч і тривалий час, є недостатньою для кваліфікації його дій (бездіяльності) як відмови від оплати. Право вимагати оплати товарів виникає у продавця не тільки при відмові від оплати, а і при простроченні оплати. Підставою для пред’явлення вимоги про оплату в цьому випадку є ст. 526 ЦК, відповідно до якої зобов’язання має виконуватись належним чином.

4. Частина 5 ст. 692 ЦК конкретизує стосовно прострочення оплати товарів за договором купівлі-продажу загальне правило ч. 3 ст. 538 ЦК, відповідно до якого невиконання стороною свого зобов’язання є підставою для зупинення виконання зустрічного зобов’язання іншою стороною.