Стаття 942. Обов’язок зберігача щодо забезпечення схоронності речі

1. Зберігач зобов’язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі.

2. Якщо зберігання здійснюється безоплатно, зберігач зобов’язаний піклуватися про річ, як про свою власну.

1. Відповідно до ч. 1 ст. 936 ЦК зберігач зобов’язується зберігати річ, яка передана поклажодавцем. Такий же обов’язок покладається на зберігача за консенсуальним договором зберігання. Частина 1 ст. 942 ЦК мала конкретизувати межі зобов’язання зберігача зберігати річ. Але законодавець такої конкретизації не дає, а лише відсилає до закону, інших актів цивільного законодавства та договору, якими мають визначатись заходи, яких, зберігач має вживати для забезпечення схоронності речі. Законом, іншими нормативно-правовими актами зобов’язання зберігача зазвичай не конкретизуються. Тому поклажодавці мають подбати про визначення в договорах умов про заходи, яких зобов’язаний вжити зберігач з метою забезпечення схоронності речі. За відсутності в законах та інших актах цивільного законодавства конкретизації обов’язків зберігача, за відсутності в договорі зберігання відповідних умов застосуванню підлягає загальне правило про відповідальність за принципом вини (ч. 1 ст. 614 ЦК) та положення абзацу другого цієї ж частини, відповідно до якого особа є невинуватою, якщо вона доведе, що «вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання». Це положення, в свою чергу, також є недостатньо визначеним, оскільки «залежні від особи заходи» мають визначатись відповідно до законодавства та договору, які зазвичай нічого подібного не визначають. Лише деякої невизначеності можна уникнути за рахунок порівняння ч. 1 ст. 942 ЦК з ч. 2 цієї ж статті. Див. про це п. 3 коментаря до цієї статті.

2. Межі обов’язків зберігача, який здійснює зберігання безоплатно, визначаються як обов’язки піклуватися про річ, як про свою власну. Встановлення таких меж обов’язків зберігача також не дає необхідної визначеності. І все ж це більш визначене формулювання, ніж те, що наводиться в ч. 1 ст. 942 ЦК («вживати усіх заходів, встановлених...» за умови, що зазвичай нічого не встановлено) і в абзаці другому ч. 1 ст. 614 ЦК («вживати всіх заходів», коли ці заходи взагалі не визначаються). Критерій, використаний в ч. 2 ст. 942 ЦК для визначення меж обов’язків зберігача, повертає нас до римських витоків вітчизняного цивільного права. У римському цивільному праві критерієм для визначення вини зазвичай визнавалась така турбота про виконання зобов’язання, яку зазвичай виявляв «дбайливий господар» щодо свого власного майна. І лише при тривалих стосунках між сторонами визнавалось припустимим використовувати критерій такого рівня турботи про виконання зобов’язання, який (рівень турботи) боржник виявляв стосовно власних майнових інтересів.

Для правильного застосування ч. 2 ст. 942 ЦК необхідно встановити, наскільки турботливим є зберігай стосовно власних майнових інтересів, та застосувати цей критерій для визначення того, чи піклувався зберігай про річ, як про свою власну.

3. Оскільки ч. 2 ст. 942 ЦК більш чітко визначає межі обов’язків зберігача піклуватися про схоронність речі, переданої на зберігання, вона може бути використана при тлумаченні ч. 1 цієї ж статті. Зберігач, який безоплатно здійснює зберігання, за принципом справедливості (п. 6 ст. 3 ЦК) не може нести більш широке коло обов’язків піклуватися про схоронність речі, переданої на зберігання, ніж зберігач, що здійснює зберігання за плату. Тому зберігач, який здійснює зберігання за плату, в будь-якому випадку несе обов’язок піклуватися про річ, прийняту на зберігання, як про свою власну. Крім того, такий зберігач має вживати і інших заходів, передбачених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства.