Стаття 539. Виконання альтернативного зобов’язання

1. Альтернативним є зобов’язання, в якому боржник зобов’язаний вчинити одну з двох або кількох дій. Боржник має право вибору предмета зобов’язання, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов’язання або звичаїв ділового обороту.

1. Альтернативні зобов’язання в роки формування ринкових відносин в Україні набули певного розвитку, особливо в зв’язку з незадовільним фінансовим станом багатьох юридичних осіб та суб’єктів підприємництва —фізичних осіб. Звичайним стало встановлення в договорах умови про те, що розрахунки за передані товари, виконані роботи чи надані послуги проводяться в грошовій формі або шляхом зустрічної поставки певних товарів. Зобов’язання може бути визнане альтернативним за умови, якщо принаймні два варіанти дій на його виконання описані в договорі з достатнім рівнем формальної визначеності. Так, якщо одним із способів дій на виконання зобов’язання в договорі назване передання індивідуально визначеної речі або речей, визначених родовими ознаками, то в договорі повинні бути описані ці ознаки, а стосовно речей, визначених родовими ознаками, необхідне також зазначення на їх кількість (однак не виключається зазначення, наприклад, на те, що рибоконсервна продукція передається в асортименті на розсуд сторони, яка її передає, за середньою ціною її продажу в місяці, що передує місяцю, в якому здійснюється передання). Якщо в договорі формально визначено лише один варіант дій боржника на виконання зобов’язання, останнє не може бути визнане альтернативним, а боржник не отримує права на вибір способу виконання.

2. Право вибору варіанта виконання зобов’язання належить боржникові. Сторони не позбавлені права встановити в договорі умову про те, що вибір варіанта виконання належить кредиторові. При цьому треба передбачити також спосіб сповіщення кредитором боржнику про вибраний варіант виконання. Якщо це не визначено, кредитор може сповістити про вибраний варіант у будь-який спосіб, забезпечивши докази сповіщення, яке повинне відповідати звичаям ділового обороту.

3. Якщо договором передбачається, що варіант виконання альтернативного зобов’язання підлягає погодженню сторонами, то до такого погодження договір вважається неукладеним. У разі непогодження цієї умови, якщо сторони не домовились про передання спору на вирішення суду, сторона, що виконала зустрічне зобов’язання, вправі вимагати повернення виконаного на підставі ст. 1212 ЦК. У сфері дії Господарського кодексу договір, що передбачає погодження варіанта виконання зобов’язання, визначеного в договорі як альтернативного, слід кваліфікувати як попередній, що дає будь-якій стороні право передати на розгляд суду спір про погодження варіанта виконання як переддоговірний (ч. 3 ст. 182 ГК).

4. Численні правила Цивільного кодексу та інших законів надають кредиторові право вибору вимог, які він може пред’явити до боржника (наприклад, ст. 678 ЦК).