Стаття 270. Види особистих немайнових прав

1. Відповідно до Конституції України фізична особа має право на життя, право на охорону здоров'я, право на безпечне для життя і здоров'я довкілля, право на свободу та особисту недоторканність, право на недоторканність особистого і сімейного життя, право на повагу до гідності та честі, право на таємницю листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції, право на недоторканність житла, право на вільний вибір місця проживання та на свободу пересування, право на свободу літературної, художньої, наукової і технічної творчості.

2. Цим Кодексом та іншим законом можуть бути передбачені й інші особисті немайнові права фізичної особи.

3. Перелік особистих немайнових прав, які встановлень Конституцією України, цим Кодексом та іншим законом, не є вичерпним.

1. У ст. 270 ЦК дається перелік тих особистих немайнових прав, які закріплені в Конституції та мають, зокрема, цивільно-правовий зміст. Цей перелік не виключає визнання наявності цивільно-правового змісту і в тих правах, що закріплені в Конституції та не названі в ч. 1 ст. 270 ЦК.

2. Особисті немайнові права можуть встановлюватись іншими законами, а із ч. 3 ст. 270 ЦК випливає, що вони можуть встановлюватись і підзаконними актами. Важливе значення для правозастосування має практика Європейського Суду з прав людини, згідно з якою багато немайнових прав тлумачиться дуже широко. Відповідно до цієї практики право на повагу до кореспонденції охоплює собою право на отримання посилок та бандеролей особами, що тримаються в установах виконання кримінальних покарань.

3. Особисті немайнові права права встановлюються низкою міжнародно-правових актів — Міжнародним пактом про громадянські та політичні права [13], Міжнародним пактом про економічні, соціальні і культурні права [14], Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод [7]. Україна підписала Європейську соціальну хартію, прийняту Радою Європи в 1961 р., а також Європейську соціальну хартію (переглянуту) [20], прийняту Радою Європи в 1996 р. Європейська соціальна хартія (переглянута) ратифікована Законом від 14 вересня 2006. Загальна декларація прав людини, прийнята Генеральною Асамблеєю Організації Об'єднаних Націй у 1948 р. [6], не є актом прямої дії, але сформульовані нею положення можуть кваліфікуватись у відповідних випадках як загальні принципи міжнародного права, що застосовуються Європейським Судом з прав людини в силу посилання на загальні принципи в згаданій Конвенції.

4. Включення до Цивільного кодексу багатьох положень про права людини, що до цього часу вважались такими, що мають лише публічно-правовий зміст, свідчить про наближення норм цивільного права до норм публічного права. Тому як такі, що формулюють норми цивільного права, можна тлумачити численні норми публічного права, відповідно до яких Україна несе обов'язки перед іншими суб'єктами міжнародного публічного права.