Стаття 762. Плата за користування майном

1. За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення.

2. Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму.

3. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном.

4. Наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася.

5. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

6. Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

1. На підставі договору найму зазвичай виникає два зобов’язання: 1) відповідно до першого із них наймодавець як боржник несе обов’язок надати майно в користування наймачеві та інші обов’язки, передбачені актами цивільного законодавства та договором. У цьому зобов’язанні наймач як кредитор має права, що кореспондують обов’язкам наймодавця; 2) відповідно до другого зобов’язання наймач як боржник несе обов’язки вносити плату за користування (в цій частині воно є грошовим), а також низку інших обов’язків, що встановлені актами цивільного законодавства і договором найму. Цим обов’язкам наймача кореспондують права наймодавця як кредитора.

2. Розмір плати за користування майном, яке передане за договором найму, встановлюється договором. Частина 1 ст. 762 ЦК підтверджує ліберальний підхід законодавця до істотних умов договору. Оскільки за договором найму майно передається в користування за плату (ч. 1 ст. 759 ЦК), розмір плати за користування майном є необхідним для договорів даного виду. Проте допускається, щоб розмір плати за користування майном в договорі не був установлений. Тоді він визначається з урахуванням споживчої якості предмета найму та обставин, які мають істотне значення.

3. Договором визначається форма плати за користування майном. Вона може бути грошовою. У такому випадку зобов’язання наймача виконується відповідно до ст. 1087 — 1106 ЦК. Допускається внесення плати за користування майном у натуральній формі, тобто шляхом передання наймачем наймодавцеві товарів, виконання робіт, надання послуг. У таких випадках до відносин сторін щодо передання товарів, виконання робіт, надання послуг застосовується законодавство про купівлю-продаж, підряд, послуги.

4. Відповідно до ч. 3 ст. 762 ЦК сторони вправі встановити порядок зміни плати за користування майном (індексації розміру плати відповідно до індексу інфляції), який (порядок) не потребує додаткових домовленостей сторін. Разом з тим сторони вправі установити умови, за яких сторонам надається право вимагати зміни розміру плати за користування майном. У таких випадках можливе звернення до суду з позовом про внесення змін до договору найму.

Частина 3 ст. 762 ЦК не визначає механізму періодичної зміни плати за користування майном. Тому треба враховувати більш визначене правило ст. 525 ЦК, відповідно до якого одностороння зміна зобов’язання не допускається, якщо інше не встановлено законом або договором.

5. Частина 4 ст. 762 ЦК дає наймачеві право вимагати внесення зміни до договору найму, якщо можливість використання майна істотно зменшилась через обставини, за які наймач не відповідає. Це право наймача захищається судом.

6. Відповідно до ч. 6 ст. 762 ЦК ризик невикористання наймачем майна внаслідок дії непереборної сили або простого випадку несе наймодавець. Тому наймач звільняється від обов’язку вносити обумовлену договором плату за весь час, впродовж якого майно не могло бути використане внаслідок дії названих причин. Наймач не несе обов’язку вносити плату за користування майном також у період, коли він не мав змоги використовувати майно внаслідок обставин, за які він не відповідає, в тому числі дій чи бездіяльності наймодавця (незалежно від наявності в них ознаки вини).