Стаття 650. Укладення договорів на біржах, аукціонах, конкурсах

1. Особливості укладення договорів на біржах, аукціонах, конкурсах тощо встановлюються відповідними актами цивільного законодавства.

1. Стаття, що коментується, не регулює порядку укладення договорів на біржі, аукціонах, конкурсах тощо, а лише передбачає встановлення такого порядку актами цивільного законодавства (а не тільки законами). Інші положення Цивільного кодексу також не встановлюють такого порядку (особливостей). Стаття 185 ГК передбачає укладення господарських договорів на біржах, оптових ярмарках, публічних торгах відповідно до загальних правил укладання договорів на підставі вільного волевиявлення з урахуванням нормативно-правових актів, якими регулюється діяльність відповідних бірж, ярмарків та публічних торгів. Стосовно укладення договорів на ярмарках слід відзначити, що договори в таких випадках укладаються відповідно до загальних правил. Нормативно-правові акти радянської доби, які встановлювали особливості укладення договорів та вирішення спорів, що виникають при укладенні договорів на ярмарках, втратили чинність. На цей час склався значний нормативний масив, присвячений укладенню договорів на біржах, аукціонах, у порядку проведення конкурсів тощо.

2. Порядок укладення договорів на товарних біржах («здійснення та реєстрації біржових операцій») визначається правилами біржової торгівлі, що затверджуються загальними зборами членів товарної біржі або уповноваженими зборами органом товарної біржі (ст. 17 Закону «Про товарну біржу» [44]). Лише щодо сільськогосподарської продукції спільним наказом декількох міністерств затверджені Типові правила біржової торгівлі сільськогосподарською продукцією [359]. Ці Типові правила затверджені відповідно до доручення, даного відповідним міністерствам Кабінетом Міністрів у п. 3 Постанови «Про прискорення організації біржового сільськогосподарського ринку» [260].

Право укладення договорів на біржах (зі сторони продавця і покупця) мають тільки члени біржі (частина п'ята ст. 15 Закону «Про товарну біржу»), якими є засновники, а також прийняті до складу членів біржі юридичні та фізичні особи. Члени біржі (фізичні та юридичні особи) не позбавлені права безпосередньо брати участь у біржовій торгівлі. Але звичайно вони призначають для цього фізичних осіб, які реєструються на біржі відповідно до її статуту й одержують статус брокерів. Законодавство не вимагає будь-якого додаткового оформлення відносин між членом біржі та брокером (дорученням, договором), що, однак, не виключає укладення ними цивільно-правового договору з метою врегулювання відносин, що виникають між ними. Відносини між членом біржі та брокером можуть ґрунтуватися також на трудовому договорі.

Брокери можуть здійснювати біржові операції від імені членів біржі для власних потреб членів біржі, яких вони представляють, або з метою наступного перепродажу товарів. Однак звичайно брокери від імені членів біржі укладають договори на брокерське обслуговування з третіми особами. Відповідно до таких договорів на членів біржі, від імені яких діють брокери, покладається обов'язок за замовленням клієнта від свого імені продати чи купити товар.

На товарних біржах здійснюються операції з реальними товарами (спотові та форвардні угоди). За спотовими угодами провадиться строкове (протягом строку від одного до тридцяти днів) передання прав і обов'язків та їх реалізація (виконання). За форвардними контрактами передання прав і обов’язків та їх реалізація (виконання) провадяться протягом строку від 30 до 360 днів. Операції з опціонними сертифікатами здійснюються на фондових біржах.

Воля брокерів на укладення біржової угоди виявляється під час біржових торгів, які веде маклер. Маклер повідомляє пропозицію продавця. Брокер-продавець піднімає свій реєстраційний номер, що підтверджує його наявність у залі та волю на укладення угоди. Брокер-покупець підняттям свого реєстраційного номера виявляє волю на придбання запропонованого товару (при укладенні спотової чи форвардної угоди) або контракту (при укладенні ф'ючерсної чи опціонної угоди). Якщо покупців виявиться більше, ніж один, проводиться конкурсний торг на підвищення ціни. Брокер-покупець, що запропонував найбільшу ціну, вважається переможцем торгів і одержує право на укладення договору.

Брокери, які уклали угоду, підписують тікет, в якому зазначаються дані товарів, позиція бюлетеня продажу і покупки, кількість, ціна товару, реєстраційні номери брокерів, і здають його реєстратору.

На підставі результатів біржових торгів підписується біржовий договір. Форма і зміст біржових договорів затверджуються біржею. Відповідно до цих форми та змісту складається біржовий договір, який підписують від імені членів біржі біржові брокери, які діють в інтересах третіх осіб, та уповноважена особа біржі. Біржовий договір складається в трьох примірниках (по одному для кожної з двох сторін і один — для біржі). Реєстрацією договору в журналі реєстрації договорів закінчується процедура укладення договорів (до цієї реєстрації біржовий договір не вважається укладеним — частина п'ята ст. 15 Закону «Про товарну біржу» [44]).

Можливість примушення до укладення біржового договору законодавством не передбачена навіть у тому разі, якщо угода під час біржових торгів була укладена. Однак правилами біржової торгівлі може бути передбачено, що таке примушення можливе за рішенням біржового арбітражу. Можливості для визнання недійсними біржових угод є набагато ширшими. Будь-яке порушення встановленого порядку проведення біржових торгів або оформлення біржового контракту є підставою для визнання біржової угоди недійсною. Зокрема, такою підставою є порушення правила частини першої ст. 15 Закону «Про товарну біржу», відповідно до якого біржові операції дозволяється здійснювати лише членам біржі.

Біржова угода може бути визнана недійсною лише господарським судом. Біржовий арбітраж такі спори розглядати не може. Але спори про розірвання біржових договорів біржовий арбітраж розглядати вправі.

3. Відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону «Про цінні папери та фондовий ринок» [189] порядок укладення угод на фондових біржах визначається правилами фондової біржі, затвердженими біржовою радою та зареєстрованими Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку. Водночас щодо продажу на фондових біржах об'єктів приватизації (пакетів акцій відкритих акціонерних товариств, що належать державі, створених у процесі приватизації та корпоратизації) затверджені спеціальні нормативно-правові акти.

Закон «Про цінні папери та фондовий ринок» не забороняє брати участь у біржових торгах особам, які не є членами фондової біржі. Вітчизняна практика добре знайома з укладенням на фондовій біржі договорів купівлі-продажу пакетів акцій відкритих акціонерних товариств, які (пакети акцій) належать державі. Положення про порядок продажу на фондових біржах пакетів акцій відкритих акціонерних товариств [379], надає суб'єктам досить широкі можливості для участі в біржових торгах. Продавцем пакетів акцій відповідно до цього Положення є Фонд державного майна, який видає своєму представникові довіреність на право проведення операцій з цінними паперами на біржі та укладення біржових договорів від імені Фонду.

Покупцями пакетів акцій можуть бути не лише зареєстровані на біржі брокерські контори, не лише торговці цінними паперами, які не є брокерськими конторами даної біржі, але й фінансові посередники, інші юридичні та фізичні особи, що відповідно до законодавства можуть бути покупцями об'єктів приватизації.

Предметом договорів, укладених на фондовій біржі, є пакети акцій, належно підготовлені до продажу і зазначені в заявці Фонду, що подається на фондову біржу.

Переможцем біржових торгів визнається покупець, який запропонував найвищу ціну. Договір з переможцем підписується у день торгів продавцем і покупцем, а також реєструється реєструючою палатою біржі. Установлено, що прострочення покупцем установленого терміну підписання договорів тягне визнання недійсними результатів торгів за відповідним пакетом акцій. Таке визнання, як випливає з п. 6.8 Положення, оформляється наказом Фонду. Результатом торгів є лише правочин, отже, недійсним у цьому разі визнається саме правочин, учинений на біржових торгах. Але правотворчі органи, що затвердили Положення, вирішили, що краще говорити про недійсність результатів торгів, щоб уникнути застосування правил про недійсність правочинів до відповідних відносин. Але закон повинен застосовуватись незалежно від того, як кваліфіковані підзаконним актом відносини, які ним регулюються.

Що стосується визнання недійсними результатів торгів і розірвання вже підписаного договору купівлі-продажу пакета акцій у зв'язку з порушенням покупцем строків оплати пакета акцій, то відповідно до ч. 5 ст. 27 Закону «Про приватизацію державного майна» [83], п. 6.16 Положення це можливо у зв'язку з порушенням покупцем строку оплати пакета акцій у судовому порядку.

Покупець-переможець торгів має також право вимагати примушення продавця до укладення договору, якщо продавець усупереч результатам біржових торгів відмовиться від його укладення. Проте покупець за результатами біржових торгів не може бути примушений до укладення договору, оскільки п. 6.8 Положення встановлює спеціальні наслідки порушення покупцем строків укладення договору: покупець сплачує неустойку і біржовий збір (з податком на додану вартість).

Аналогічний порядок, що відрізняється тільки організаційними особливостями діяльності організатора аукціонів, установлено Положенням про порядок проведення в Першій фондовій торговельній системі аукціонів з продажу за грошові кошти пакетів акцій відкритих акціонерних товариств, що належать державі [389].

4. Проведення аукціонів, відкритих торгів — це право будь-якого суб'єкта цивільного права, що має право на вибір контрагентів за договорами. Проте загальні правила щодо цього не затверджувалися. Замість цього прийнята велика кількість спеціальних нормативно-правових актів, що регулюють відносини, які складаються в процесі проведення аукціонів, відкритих торгів, тендерів. Ці відносини переважно є цивільно-правовими. їх супроводжують іноді публічно-правові відносини організатора або замовника аукціону, відкритих торгів, тендерів з його вищестоящою організацією, з органами державної виконавчої служби, але ці останні відносини досить виразно відмежовуються від цивільно-правових.

Відкриті грошові регіональні аукціони проводяться відповідно до Положення про порядок продажу пакетів акцій відкритих акціонерних товариств за кошти на відкритих грошових регіональних аукціонах [412]. Організаторами таких аукціонів можуть бути безпосередньо Фонд державного майна, його регіональні відділення або юридичні особи, що уклали договір з Фондом відповідно до Положення про умови укладення (переукладення) договору про організацію продажу майна, що перебуває у державній власності [454]. Продавцем пакетів акцій є відповідний орган приватизації, від імені якого виступає голова аукціонної комісії на підставі довіреності. Учасниками аукціону можуть бути будь-які юридичні та фізичні особи, що мають право бути покупцями об'єктів приватизації (ст. 8 Закону «Про приватизацію державного майна» [83]), які подали у встановлений строк заяви на участь в аукціоні і внесли гарантійний внесок (10 відсотків вартості пакета) та реєстраційний внесок (його розмір установлюється організатором аукціону і не може перевищувати одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян).

Покупцем відповідного пакета акцій (лота) визнається учасник аукціону, що запропонував найбільшу ціну. Результати аукціону варто кваліфікувати як укладення угоди — укладення попереднього договору, на підставі якого виникло зобов'язання, в силу якого його учасники прийняли на себе обов'язок учинити дії, необхідні для укладення договору купівлі-продажу пакета акцій, що належить державі. Таке зобов'язання виникає в момент оголошення організатором аукціону переможця. У принципі, після оголошення переможця в силу зобов'язання, що виникає, орган приватизації та переможець аукціону могли б бути визнані зобов'язаними підписати договір. Але правотворчі органи, що затвердили Положення про порядок продажу пакетів акцій відкритих акціонерних товариств за кошти на відкритих грошових регіональних аукціонах [412], установили, що до укладення договору повинні відбутися ще два юридичних факти: 1) затвердження аукціонною комісією результатів аукціону (рішення приймається більшістю голосів присутніх членів аукціонної комісії за умови, що в її роботі бере участь не менше двох третин її складу. Це передбачено пп. 2.2 і 2.3 названого Положення); 2) затвердження протоколу аукціонної комісії наказом відповідного органу приватизації (п. 2.4 Положення). Це істотно ускладнює реалізацію прав переможця аукціону. В обох випадках вимога про здійснення відповідних дій може бути пред'явлена в суді шляхом подання позову про покладення обов'язку на орган приватизації (аукціонна комісія не є юридичною особою, тому позов варто пред'являти до органу, який її створив). З інформаційного листа Вищого арбітражного суду випливає [478], що можливе пред'явлення позову про спонукання органу приватизації до затвердження протоколу конкурсної комісії та укладення договору купівлі-продажу об'єкта приватизації. Очевидно, такий же позов може бути пред'явлений і при відмові аукціонної комісії затвердити результати аукціону.

Договір купівлі-продажу відповідно до названого Положення підписують переможець аукціону (покупець) і голова аукціонної комісії, що діє від імені продавця на підставі довіреності (п. 2.1 Положення). Він підлягає нотаріальному посвідченню (п. 4 ст. 27 Закону «Про приватизацію державного майна»; п. 5.1 Положення) і породжує відповідне зобов'язання. Вимога про укладення договору купівлі-продажу пакета акцій «в день аукціону» з об'єктивних причин може бути виконана не завжди, оскільки після оголошення переможця аукціону результати аукціону повинна затвердити аукціонна комісія, а протокол аукціонної комісії повинен затвердити орган приватизації. У будь-якому випадку, підписання договору в наступні дні не може бути підставою для визнання його недійсним.

У судовій практиці чітко розмежовуються угоди, укладені на аукціоні (конкурсі), і договори, укладені на підставі таких угод. Так, покупець пакета акцій, придбаного ним у процесі приватизації, звернувся до господарського суду з позовом про визнання договору купівлі-продажу недійсним. Фонд державного майна (відповідач) проти позову заперечував, оскільки позов подано через п’ять місяців з дня проведення конкурсу, в той час як звернення з позовом про визнання недійсними угод, укладених на конкурсі, можливо в межах місячного строку (ст. 20 Закону «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» [75]). Вищий арбітражний суд у постанові указав на те, що такий місячний строк поширюється на угоди, укладені на конкурсах, але не поширюється на договори купівлі-продажу, укладені на підставі згаданих угод (Оглядовий лист «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з функціонуванням ринку цінних паперів» [482]).

Положення не допускає примушення покупця до виконання обов'язку оплатити пакет акцій відповідно до договору. Відповідно до п. 5.3 Положення у разі відмови покупця внести вартість придбаних акцій ці акції пропонуються до продажу повторно. Правда, зразком договору, що є додатком до Положення, рекомендується встановлювати в договорах неустойку за невиконання обов'язку оплатити пакет акцій. Це не суперечить висновку про неможливість примушення покупця до виконання в натурі обов'язку оплатити пакет акцій.

Відкриті торги за процедурою гарантованого розміщення акцій проводяться відповідно до Положення про порядок підготовки та проведення відкритих торгів [375] (пп. 55 — 65). Гарантоване розміщення акцій стосується тільки відносин між уповноваженою особою і Фондом державного майна: якщо від учасників торгів не надійшло пропозицій заплатити за пакет акцій більше, ніж мінімальна ціна, передбачена договором між Фондом державного майна та уповноваженою особою про надання послуг з гарантованого розміщення акцій, уповноважена особа зобов'язується заплатити ціну, передбачену в договорі (придбати відповідний пакет акцій)

Відкриті торги за процедурою гарантованого розміщення акцій передбачають подання претендентами підтверджуючих документів (їх перелік визначається п. 24 Положення та умовами торгів, установленими уповноваженою особою), за якими перевіряється наявність права на участь у торгах, і фінансових пропозицій — зазначення ціни, за якою претендент згоден придбати пакет акцій.

Участь Фонду у відкритих торгах за процедурою гарантованого розміщення акцій обмежується укладенням договору про надання послуг з уповноваженою особою; виданням наказу про визнання претендентів, які подали належно оформлені підтверджуючі документи, учасниками відкритих торгів, виданням наказу про визнання одного з учасників переможцем торгів і підписанням договору купівлі-продажу пакета акцій з переможцем. Договір купівлі-продажу підлягає нотаріальному посвідченню. Право власності на пакет акцій переходить до покупця з моменту нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу.

Торги вважаються такими, що почалися, з дня публікації офіційного оголошення про них. Днем закінчення торгів є дата підписання договору з переможцем торгів. Відповідно до п. 62 Положення про порядок підготовки та проведення відкритих торгів подані учасником торгів пропозиції вважаються його зобов'язаннями, що мають юридичну силу протягом усього періоду, зазначеного в правилах торгів. Це означає можливість примушення переможця торгів до підписання договору купівлі-продажу або застосування до переможця торгів санкції, що встановлена п. 66 Положення та полягає в неповерненні йому раніше внесеної тендерної гарантії. Фонд також може бути змушений до видання наказу про визнання одного з учасників торгів переможцем і підписання договору купівлі-продажу пакета акцій.

5. Порядок проведення спеціалізованих аукціонів за грошові кошти через Державну акціонерну компанію «Національна мережа аукціонних центрів» [408] називає інформаційне повідомлення про аукціон офертою, а заяву майбутнього учасника аукціону із зазначенням грошової суми, на яку він бажає придбати акції відповідного відкритого акціонерного товариства, — акцептом (п. 3.4). Можна було б поставити під сумнів кваліфікацію зазначених дій як оферти і акцепту через невизначеність предмета договору — невідомої кількості акцій, щодо яких укладено договір (виражені оферта та акцепт), і ціни. Але учасники аукціону позбавлені можливості відкликати раніше подані ними заяви на участь в аукціоні і вимагати повернення грошових сум, що перераховуються учасниками аукціону не пізніше останнього дня прийому заяв на участь, тобто сторони з моменту акцепту дійсно виявляються пов'язаними зобов'язанням. Після виникнення цього зобов'язання регіональні аукціонні центри, Державна акціонерна компанія «Національна мережа аукціонних центрів» проводять обробку заяв, у результаті якої визначається, зокрема, аукціонна ціна акцій, заяви, що підлягають визнанню такими, що перемогли на аукціоні. ДАК «НМАЦ» готує зведений протокол про підсумки аукціону, що затверджується наказом Фонду. З моменту затвердження в заявників виникає право на акції.

Оскільки вся робота з обробки заяв і виявлення ціни акцій, яка сформувалася, проводиться без участі заявників, вони позбавлені можливості захищати свої права в процесі проведення цієї роботи. Тому єдиним способом захисту прав покупців, якщо вони порушуються на всіх етапах проведення аукціону, є вимога про визнання результатів аукціону недійсними (п. 9.1 Порядку [408]). Рішення про визнання недійсними результатів аукціону може прийняти й аукціонна комісія (п. 9.1 Порядку). Порушення порядку проведення аукціону означає, що правочини, здійснені на аукціоні, не відповідають вимогам закону і можуть бути визнані недійсними за рішенням суду.

6. Відповідно до Порядку продажу на аукціонах майна, що перейшло у власність держави [381], оголошення ліцитатором про продаж майна та аукціонного номера переможця не тягне виникнення зобов'язання купівлі-продажу, в тому числі й зобов'язання укласти такий договір. Але цей юридичний факт разом з підписанням протоколу аукціону ліцитатором і переможцем аукціону, із затвердженням протоколу головою аукціонної комісії в день проведення аукціону породжує зобов'язання, в силу якого організатор аукціону зобов'язується передати майно переможцю аукціону після його оплати. Організатор аукціону може бути примушений до передання майна переможцю аукціону на підставі ст. 620 ЦК. Переможець аукціону обов'язку оплатити майно не несе. За результатами аукціону він набуває тільки права здійснити оплату. Пропуск установленого для оплати строку припиняє зобов'язання між організатором аукціону та його переможцем, яке виникло за результатами конкурсу. У п. 32 Порядку щодо цього вживається не цілком коректне формулювання «результат аукціону за даним лотом анулюється».

7. Переможець аукціону з продажу нафти, газового конденсату, скрапленого газу і вугілля визначається безпосередньо після закінчення торгів за відповідним лотом та оголошується ведучим (п. 24 Положення про організацію та проведення аукціонів з продажу нафти, газового конденсату, скрапленого газу та вугілля [294]). Однак це Положення не дає підстави для висновку про те, що переможець аукціону (покупець) за результатами торгів за відповідним лотом набув права вимагати укладення договору. Першим етапом укладення аукціонних угод відповідно до п. 27 названого Положення є підписання аукціонного свідоцтва. У разі відмови уповноваженої особи продавця чи покупця-переможця аукціону підписати аукціонне свідоцтво, результати аукціону за відповідними лотами анулюються (п. 31 Положення). Отже, у покупця (переможця аукціону) не виникає права вимагати примушення продавця до підписання аукціонного свідоцтва.

Пункт 30 Положення покладає на продавця і покупця обов'язок підписати договір купівлі-продажу на підставі аукціонного свідоцтва в триденний строк. Однак до виконання цього обов'язку продавець не може бути примушений: при порушенні зазначеного строку підписання договору купівлі-продажу результати торгів за відповідними лотами також анулюються (п. 31 Положення).

Покупець також не може бути за результатами аукціону примушений до підписання аукціонного свідоцтва або договору купівлі-продажу. Але для нього встановлені штрафні санкції: . 1) при неявці уповноваженої особи покупця на аукціон без поважних причин покупцю повертається лише 50 відсотків попереднього внеску (розмір попереднього внеску встановлено від 3 до 5 відсотків початкової вартості заявлених до придбання обсягів продукції); 2) при анулюванні результатів аукціону з вини покупця (у зв'язку з його відмовою підписати аукціонне свідоцтво чи договір) попередній внесок покупцю не повертається, а перераховується продавцю. Такі ж наслідки настають при порушенні покупцем строків оплати продукції, установлених договором купівлі-продажу.

8. Відсутність єдиного нормативного врегулювання відносин щодо проведення аукціонів заставляє встановлювати правила, що стосуються тільки вузького кола відносин. Зокрема, Закон «Про іпотеку» [156] установлює правила проведення публічних торгів з продажу нерухомого майна, яке є предметом іпотеки та на яке звернено стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса.

Організація продажу предмета іпотеки здійснюється спеціалізованою організацією, яку вибирає іпотекодержатель або яка залучається органом державної виконавчої влади на конкурсній основі. Переможцем прилюдних торгів визнається покупець, який запропонував найвищу ціну. Він зобов'язаний перерахувати кошти за придбане на прилюдних торгах майно впродовж десяти робочих днів після підписання протоколу про результати проведення прилюдних торгів. Але Закон «Про іпотеку» не передбачає примушення покупця до виконання обов'язку оплатити придбане на прилюдних торгах майно та прийняти це майно. Натомість, передбачається застосування до переможця прилюдних торгів спеціальних заходів забезпечення виконання зобов'язання. Допуск покупців до участі в прилюдних торгах здійснюється тільки за умови внесення гарантійного внеску. Цей гарантійний внесок і слугує засобом забезпечення виконання зобов'язання переможцем прилюдних торгів: у разі несплати коштів за придбане на прилюдних торгах' майно у встановлений строк гарантійний внесок переможцю прилюдних торгів не повертається. Переможцем прилюдних торгів оголошується наступний учасник торгів, що запропонував найвищу ціну. За відсутності такого торги оголошуються такими, що не відбулися.

9. Проведення прилюдних торгів передбачається Законом «Про виконавче провадження» [100] з метою реалізації арештованого державними виконавцями майна. При цьому слід ураховувати, що Закон «Про іпотеку» і Закон «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» [167] підлягають переважному застосуванню до відносин щодо звернення стягнення на предмет іпотеки, на предмет забезпечувального чи іншого договірного обтяження. Відповідно до частини першої ст. 40 Закону «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» звернення стягнення на предмет публічного обтяження здійснюється в порядку, встановленому законом.

Таким і є Закон «Про виконавче провадження». Згідно із ст. 61, 66 цього Закону органи державної виконавчої служби залучають на тендерній основі спеціалізовані організації. Частина п'ята ст. 66 Закону «Про виконавче провадження» надає Міністерству юстиції повноваження визначати порядок проведення прилюдних торгів з продажу арештованого державними виконавцями нерухомого майна боржників. Міністерство юстиції затвердило Тимчасове положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна [396]. Цим же Міністерством затверджено Порядок реалізації арештованого майна [391], яке встановлює порядок проведення аукціонів з продажу арештованого майна (крім нерухомого).

10. Відповідно до ст. 16 Закону «Про приватизацію державного майна» [83] продаж об'єктів приватизації за конкурсом здійснюється у порядку, що затверджується Фондом державного майна, Антимонопольним комітетом та Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку. Закон «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» [75] безпосередньо регулює порядок проведення конкурсів (ст. 16, 18, 20, 21) і не передбачає видання спеціальних нормативно-правових актів щодо цього.

Поновлення в примусовому порядку прав суб'єктів, порушених на стадії прийняття документів для участі в конкурсі та проведення конкурсу, навряд чи є реальним. Зокрема, члени конкурсної комісії, що відмовилися підписати протокол засідання комісії, не можуть бути примушені до підписання. А це перешкоджає затвердженню результатів конкурсу органом приватизації. Поновлення порушених прав реально можливе лише шляхом подання позову про визнання недійсними угод, укладених на конкурсі. У разі задоволення такого позову відповідний суб'єкт одержує можливість узяти участь у конкурсі, що повинен проводитися в порядку повторного продажу об'єкта приватизації. Підставами визнання недійсними угод, укладених на конкурсі, є ті ж юридичні факти, які дають підстави для визнання недійсними угод, укладених на аукціонах з продажу об'єктів малої приватизації (ст. 20 Закону «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» [75]).

Належно затверджений протокол конкурсної комісії про визначення переможця конкурсу на право проведення експертної оцінки та дооцінки об'єктів приватизації є підставою для укладення договору на проведення експертної оцінки між Фондом державного майна (його регіональним відділенням) і переможцем конкурсу (п. 21 Положення про конкурсний відбір експертів [366]).

Підставою укладення органом приватизації договору із зберігачем на відкриття рахунку в цінних паперах є результати конкурсу (затверджений Фондом державного майна протокол засідання конкурсної комісії). Оскільки претендент має право відкликати свою заяву про участь у конкурсі до закінчення терміну прийняття заяв (п. 4.5 Положення про проведення конкурсу з відбору зберігача Фондом державного майна України [385]), слід дійти висновку про те, що затверджений протокол конкурсної комісії породжує обов'язок і органу приватизації та переможця аукціону укласти договір.

11. Проведення конкурсу передбачене Законом «Про угоди про розподіл продукції» [111]. За результатами конкурсу з його переможцем повинна бути укладена угода про розподіл продукції. Визначено і критерії, які повинні враховуватися при визначенні переможця конкурсу (ст. 7 названого Закону). Результати такого конкурсу породжують суб'єктивне право переможця конкурсу, що підлягає судовому захисту.

12. Проведення конкурсів у сфері архітектури та містобудування передбачено ст. 6 Закону «Про архітектурну діяльність» [104] і регулюється Порядком проведення архітектурних та містобудівних конкурсів [292]. За результатами конкурсів присуджуються премії, а переможці конкурсів, якщо інше не передбачено умовами конкурсу, одержують переважне право на розробку проектної документації та на його реалізацію (на укладення відповідних договорів).

13. Закон «Про концесії» [110] установлює основні засади проведення концесійного конкурсу і прямо не передбачає права концесієдавця відхилити результати конкурсу. Проте немає підстав ставити під сумнів це право концесієдавця, оскільки воно передбачене п. 37 Положення про проведення концесійного конкурсу та укладення концесійних договорів на об'єкти права державної та комунальної власності, які надаються у концесію [295], яке затверджене Кабінетом Міністрів в силу прямого доручення, що дається в ст. 7 Закону «Про концесії». Покладення на концесієдавця обов'язку дати обґрунтовану відповідь (п. 37 названого Положення) не можна розглядати як обмеження зазначеного права концесієдавця. Тому захист прав претендентів у випадках порушення критеріїв визначення переможця конкурсу, відмови від оформлення чи неналежного оформлення протоколу засідання конкурсної комісії, відмови концесієдавця затвердити результати конкурсу теоретично можливий, але практично результати такого захисту зводяться до нуля через наявність у концесієдавця права відхилити результати конкурсу.

Протокол засідання конкурсної комісії та акт затвердження результатів конкурсу концесієдавцем породжує зобов'язання, в силу якого концесієдавець зобов'язаний укласти з переможцем конкурсу концесійний договір, а переможець конкурсу вправі вимагати укладення договору. Ураховуючи це, переможець конкурсу вправі подати в суд позов про примушення концесієдавця до укладення концесійного договору. Концесієдавець такого права не має, оскільки з п. 42 Положення випливає право переможця конкурсу відмовитися від підписання договору.

Переддоговірний спір, що стосується змісту концесійного договору може бути переданий на вирішення суду лише за згодою сторін, оскільки істотні умови цього договору визначаються конкурсною документацією та пропозиціями переможця конкурсу, а зміни та доповнення до проекту договору сторони вправі вносити тільки за взаємною згодою. Такий висновок слід зробити з абзацу другого п. 36 Порядку. Але переможець конкурсу вправі звернутись до суду з позовом про спонукання концесієдавця до укладення договору.

Аналогічні правила встановлені Порядком проведення концесійного конкурсу на будівництво та експлуатацію автомобільних доріг [303].

14. Порядок проведення конкурсу на право укладення договору оренди державного майна [391] не містить прямої вказівки на обов'язковість для орендодавця результатів конкурсу. Однак право переможця конкурсу на укладення договору оренди випливає з ч. 7 ст. 9 Закону «Про оренду державного та комунального майна» [68]: «За наявності заяв про оренду цілісного майнового комплексу підприємства, його структурного підрозділу... або заяв про оренду нерухомого майна... від двох або більше фізичних чи юридичних осіб орендар визначається орендодавцем на конкурсних засадах». Та й із назви нормативного акта — «Порядок проведення конкурсу на право укладення...» також слід зробити висновок про те, що за результатами конкурсу переможець набуває права на укладення договору.

Конкурсна комісія зобов'язана визначити переможця конкурсу відповідно до умов конкурсу. Якщо ця вимога не виконана, результати конкурсу можуть бути визнані недійсними. Хоча п. 21 Положення передбачає затвердження протоколу про результати конкурсу орендодавцем, і, таким чином, підставою укладення договору оренди слід визнати затверджений протокол, орендодавець може бути за позовом переможця конкурсу примушений до укладення договору оренди й у випадках, коли протокол належно не затверджений. Орендодавець при цьому не позбавлений права подати зустрічний позов про визнання результатів конкурсу недійсними (за наявності правової підстави).

Підприємства-орендодавці не позбавлені права на проведення конкурсу на право укладення договору оренди і в інших випадках. Якщо за допомогою конкурсу виявляється особа, що має переважне право на оренду, індивідуально визначеного майна інших форм власності, в тому числі й комунальної, норми Порядку проведення конкурсу на право укладення договору оренди державного майна можуть застосовуватися за аналогією, якщо інше не встановлено індивідуальним чи нормативним актом власника. Це особливо актуально у зв'язку з тим, що правило ч. 7 ст. 9 Закону «Про оренду державного і комунального майна» про обов'язковість проведення конкурсу за наявності заяв від двох чи більше осіб, поширюється і на об'єкти комунальної власності, а Порядок проведення конкурсу на право укладення договору оренди державного майна на об'єкти комунальної власності прямо не поширюється.

Проведення конкурсу за наявності кількох заявок на оренду тієї самої земельної ділянки передбачене ч. 6 ст. 16 Закону «Про оренду землі» [165]. У цьому випадку також не виключається застосування за аналогією норм названого вище Порядку, якщо інше не встановлено умовами конкурсу, оскільки до цього часу не затверджено порядок проведення конкурсів та аукціонів та набуття права оренди земельних ділянок на конкурентних засадах (затвердження такого порядку передбачено ч. 7 ст. 16 Закону «Про оренду землі» [165]).

15. Положенням про проведення конкурсу щодо відбору уповноважених банків для акумулювання коштів та цільового кредитування приватизованих підприємств [367] передбачені такі юридичні факти — передумови відповідних договорів:

1) визначення переможця конкурсу. Воно здійснюється конкурсною комісією відповідно до встановленої процедури. Із п. 21 названого Положення слід зробити висновок про те, що комісія може визнати переможцем лише того претендента, конкурсна пропозиція якого найбільш повно відповідає умовам і критеріям конкурсу. Це надає право претенденту, чиє право порушене відступленням від установлених умов і критеріїв конкурсу, вимагати шляхом подання позову до Фонду державного майна, який створив конкурсну комісію, про визнання недійсним протоколу конкурсної комісії та про визнання переможцем конкурсу позивача;

2) затвердження протоколу конкурсної комісії наказом Фонду державного майна. Фонд може бути примушений до затвердження протоколу конкурсної комісії. Затверджений протокол є підставою зобов'язання, в силу якого переможець конкурсу вправі вимагати укладення договору, а Фонд державного майна несе обов'язок укласти договір. До виконання цього обов'язку Фонд державного майна може бути примушений судом;

3) щоб уникнути примушення до затвердження протоколу конкурсної комісії та до укладення договору Фонд державного майна має право скасувати рішення конкурсної комісії. Особи, чиї права порушені в результаті такого скасування, не можуть вимагати визнання недійсним наказу Фонду державного майна про скасування результатів конкурсу, оскільки відсутні матеріально-правові підстави для задоволення такої вимоги: Фонд державного майна має право скасувати результати конкурсу не тільки тоді, коли є порушення вимог Положення, але й тоді, коли Фонд «вважає, що сталося порушення встановлених ним вимог або цього Положення» (п. 26 Положення). Це дає Фонду широкі можливості для скасування результатів конкурсу на свій розсуд.

16. Відкриті торги за процедурою тендерів з продажу пакетів акцій відкритих акціонерних товариств, що належать державі, проводяться відповідно до Положення про порядок підготовки та проведення відкритих торгів [375]. Відкриті торги за процедурою тендерів проводяться виключно центральним апаратом Фонду, якому послуги з підготовки та проведення відкритих торгів надає уповноважена особа.

Публікація оголошення про торги не може бути кваліфікована як пропозиція укласти договір, що тягне в разі його прийняття виникнення зобов'язання купівлі-продажу акцій. Але зобов'язання з обмеженим змістом у результаті публікації оголошення та подання претендентом заяви на участь у торгах виникає. У силу такого зобов'язання претендент вносить тендерну гарантію. Претендент може відкликати свою пропозицію тільки до настання граничного строку, встановленого уповноваженою особою. Відкликання пропозиції можливе і пізніше, але з втратою права на повернення тендерної гарантії.

Переможця торгів визначає комісія з їх проведення, що утворюється Фондом державного майна. Протокол комісії подається Фонду на затвердження. Положення не перешкоджає захисту прав претендентів на всіх стадіях торгів: вони можуть вимагати визнання торгів недійсними у зв'язку з недотриманням установлених критеріїв визначенням претендентам бальної оцінки; вони можуть вимагати видання Фондом наказу про затвердження протоколу про визначення переможця торгів або визнання цього наказу разом з усіма результатами торгів недійсним. За результатами торгів лише визначається переможець, з яким ведуться переговори на предмет погодження змісту договору купівлі-продажу. Обов'язку підписати договір саме з переможцем торгів Фонд державного майна не несе. Більш того, при недосягненні Фондом і переможцем згоди щодо умов договору або при ненаданні у встановлений строк банківської гарантії Фонду дається право почати переговори з претендентом, який за результатами бальної оцінки зайняв друге місце. Таким чином, результати торгів породжують лише обов'язок Фонду провести переговори з переможцем і право останнього, яке кореспондує зазначеному обов'язку. Тільки належно укладений договір (нотаріально оформлений) є підставою зобов'язання купівлі-продажу пакетів акцій.

17. Тендери на користування надрами, будівництво та експлуатацію підземних споруд, не пов'язаних з видобуванням корисних копалин (споруд для підземного зберігання нафти, газу та інших речовин і матеріалів та ін.) проводяться відповідно до Положення про порядок організації та проведення міжнародних конкурсів (тендерів) на укладання контрактів на користування надрами [279]. Рішення про проведення тендерів приймає Кабінет Міністрів. Організатором міжнародних тендерів є Державний комітет по геології та використанню надр, який створює тендерний комітет.

Положення містить численні правила, порушення яких може бути підставою для подання до суду вимоги про визнання результатів тендерів недійсними: 1) тендерна документація повинна бути затверджена тендерним комітетом; 2) повинна бути здійснена державна реєстрація тендера; 3) публікація оголошення про тендер у встановлений строк і встановленого змісту (при відкритих тендерах. Якщо тендери закриті, запрошення розсилається можливим учасникам не пізніше ніж за 90 днів до початку тендерів); 4) до складу тендерної документації включається проект контракту, що повинен відповідати встановленим вимогам; 5) заявка на участь у тендері повинна містити встановлену інформацію, а до неї повинні додаватися документи та матеріали; 6) заявка повинна подаватися у встановленому порядку; 7) правила, що стосуються порядку прийняття рішення про переможця тендера.

Переможець тендера визначається тендерним комітетом за пропозицією робочої групи, що розглядала тендерні пропозиції. Пункт 41 Положення приписує вважати переможцем того претендента, який має кращі показники. Переможець тендера готує, остаточно погоджує із зацікавленими міністерствами, іншими центральними та місцевими органами влади контракт, а потім підписує його разом із замовником тендера. Права переможця тендера, що виникають при цьому, захищаються в судовому порядку.

Аж до підписання контракту переможець тендера не може бути примушений до вчинення будь-яких дій, у тому числі й до укладення контракту. З моменту укладення контракту переможець тендера, як й інша сторона контракту, не може відмовитися від виконання відповідного зобов'язання.