Стаття 1161. Зобов’язання, що виникають внаслідок рятування здоров’я та життя фізичної особи

1. Шкода, завдана особі, яка без відповідних повноважень рятувала здоров’я та життя фізичної особи від реальної загрози для неї, відшкодовується державою у повному обсязі.

1. Зобов’язання щодо відшкодування майнової шкоди відповідно до ст. 1161 ЦК прийняла на себе держава. Таке зобов’язання на стороні держави виникає за наявності встановлених цією статтею таких умов: 1) завдання фізичній особі майнової шкоди; 2) ця особа без відповідних повноважень рятувала здоров’я та життя іншої фізичної особи; 3) реальність загрози життю та здоров’ю цієї іншої особи, від якої (загрози) було здійснене рятування.

2. Стаття 1161 ЦК не підлягає застосуванню, якщо особа, що здійснювала рятування, була уповноважена на здійснення відповідних дій. Повноваження, про які тут ідеться, можуть встановлюватись трудовим договором, цивільно-правовим договором, актами цивільного, трудового законодавства, актами публічного законодавства. Тому міліціонер не може бути кредитором у зобов’язаннях, на які поширюється чинність ст. 1161, 1162 ЦК, якщо йому завдано майнової шкоди у зв’язку з виконанням службових обов’язків або у зв’язку з виконанням ним обов’язку вжити заходів щодо рятування людей, як це передбачено частиною другою ст. 10 Закону «Про міліцію» [37]. Не можуть бути кредиторами у цих зобов’язаннях і медичні чи фармацевтичні працівники, яким завдано майнової шкоди внаслідок виконання трудових обов’язків або обов’язку надавати першу невідкладну медичну допомогу громадянам у разі нещасного випадку та в інших екстремальних ситуаціях (п. «б» частини першої ст. 78 Основ законодавства України про охорону здоров’я [53]).

3. Надалі виникає питання про причинний зв’язок між діями, спрямованими на рятування здоров’я та життя фізичної особи від реальної загрози, та майновою шкодою. У ст. 1161 ЦК на цю умову відшкодування майнової шкоди не вказується. І все ж відповідно до засад розумності (п. 6 ст. З ЦК) слід зробити висновок про те, що на підставі ст. 1161 ЦК майнова шкода відшкодовується державою у разі наявності причинного зв’язку між діями, спрямованими на рятування, та шкодою. За відсутності причинного зв’язку між рятуванням та шкодою, зобов’язання на підставі ст. 1161 ЦК виникнути не може. Інша справа, що причинний зв’язок у цьому випадку (як і в інших) не можна розуміти як безпосередній (прямий). Особа може рятувати життя та здоров’я людини під час нападу на неї зловмисників. Пізніше цій особі може бути безпосередньо завдано шкоди цими самими зловмисниками. Якщо в їх діях стосовно особи, яка рятувала потерпілого, складу злочину немає, і якщо ці особи не встановлені, підстав для застосування ст. 1177 ЦК немає, а підстави для застосування ст. 1161 ЦК є. Між майновою шкодою та діями особи, яка рятувала життя та здоров’я людини, безпосереднього (прямого) причинного зв’язку в такому випадку немає. Але причинний зв’язок, опосередкований діями зловмисників, є. Він і є одним із юридичних фактів, який тягне за собою виникнення зобов’язання, про яке йдеться. Отже, причинний зв’язок між рятуванням та майновою шкодою має місце при завданні такої шкоди не тільки під час рятування життя і здоров’я, а й пізніше.

4. Держава відшкодовує майнову шкоду відповідно до ст. 1161 ЦК тільки у випадках, коли відшкодування шкоди не може бути здійснене на підставі правових норм інституту відшкодування шкоди.

5. На підставі ст. 1161 ЦК відшкодовується шкода, завдана особі, тобто майнова шкода, завдана шляхом ушкодження здоров’я або смертю, майнова шкода, завдана майну особи, моральна шкода.