Стаття 901. Договір про надання послуг

1. За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

2. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов’язання.

1. При застосуванні ст. 901 — 907 ЦК слід враховувати, що як договори про надання послуг не можуть кваліфікуватись будь-які договори, яким у Книзі п’ятій Цивільного кодексу «Зобов’язальне право» присвячені окремі глави чи параграфи, в тому числі договори перевезення, транспортного експедирування, зберігання і навіть договори охорони, зокрема особистої. Підставою для такого висновку є структура Книги п’ятої Цивільного кодексу, в якій глава 63 «Послуги. Загальні положення» виокремлюється не як загальна частина стосовно глав, які присвячені перевезенню, транспортному експедируванню, зберіганню тощо, а як глава поряд з главами, що присвячені окремим договорам, які теоретично могли бути об’єднані в клас договорів про надання послуг.

2. При визначенні договору про надання послуг виявляється загальний невисокий рівень законодавчої техніки. «За договором про надання послуг... виконавець зобов’язується... надати послугу, яка споживається в процесі...». Це формулювання враховує, що є інші послуги, які «не споживаються в процесі». Це підтверджується актами Держспоживстандарту, який, здається, взяв на себе безхазяйні функції щодо стандартизації нормативної термінології. Визначення послуг в Класифікаторі продукції та послуг, затвердженому наказом Держспоживстандарту [442], та найменування окремих видів послуг далекі від досконалості. У Класифікаторі видів економічної діяльності ця дуже мало визначена стандартизація термінології була продовжена, в тому числі і шляхом позначення терміном «послуги» такої діяльності, яка далеко виходить за межі звичайного розуміння цього терміну.

3. Свій вклад в усунення будь-якої визначеності поняття послуг внесло Міністерство економіки, яке затвердило Галузевий класифікатор «Класифікатор послуг і продукції у сфері побутового обслуговування» [370]. Тут виготовлення ювелірних виробів, виконання робіт з ремонту виробів позначаються як види послуг, хоч відповідно до Цивільного кодексу такі відносини мають кваліфікуватись як підряд.

4. У законодавчих актах поняття послуг завжди розумілось широко. Після прийняття нового Цивільного кодексу логічно було очікувати, що в таких актах послуги будуть визначатись чи розумітись з урахуванням ст. 901 ЦК. Але так не відбулося. У ст. 1 Закону «Про міський електричний транспорт» [175] перевезення пасажирів і багажу позначається як транспортні послуги. У ст. 1 Закону «Про транспортно-експедиторську діяльність» [178] вживається термін «транспортно-експедиторські послуги». У Законі «Про Загальнодержавну програму «Питна вода України» на 2005 — 2020 роки» [181] вживається термін «послуги питного водопостачання», хоч ст. 714 ЦК постачання ресурсами, в тому числі і питною водою, визнає видом купівлі-продажу.

5. Викладене дає підстави для висновку про те, що положення ст. 901 — 907 ЦК підлягають застосуванню до відносин, предметом яких є послуги, як вони визначаються в ч. 1 ст. 901 ЦК. Зокрема, ці положення застосовуються до відносин щодо надання послуг телефонного зв’язку, кабельного телебачення, водовідведення та інших послуг.