Стаття 691. Ціна товару

1. Покупець зобов’язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, — за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

2. Якщо ціну встановлено залежно від ваги товару, вона визначається за вагою нетто, якщо інше не встановлено договором купівлі-продажу.

3. Якщо договором купівлі-продажу встановлено, що ціна товару підлягає зміні залежно від показників, що зумовлюють ціну товару (собівартість, затрати тощо), але при цьому не визначено способу її перегляду, ціна визначається виходячи із співвідношення цих показників на момент укладення договору і на момент передання товару.

Якщо продавець прострочив виконання обов’язку щодо передання товару, ціна визначається виходячи із співвідношення цих показників на момент укладення договору і на день передання товару, встановлений у договорі, а якщо такий день не встановлений договором, — на день, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Положення цієї частини про визначення ціни товару застосовуються, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов’язання.

1. Ціна є істотною умовою договору купівлі-продажу, оскільки вона визначає обсяг обов’язку покупця щодо оплати товарів, а тому є необхідною для договорів такого роду. Проте новий Цивільний кодекс здійснює доволі нежорсткий підхід до сторін договорів у випадках, коли в договорі ціна належне не погоджена.

2. Покупець зобов’язаний оплатити товари за ціною, встановленою в договорі купівлі-продажу. Якщо ця ціна не відповідає актам законодавства, що прийняті в порядку державного регулювання цін, умова про ціну є оспорюваною частиною правочину, яка підлягає визнанню недійсною на вимогу однієї із сторін договору, а при вирішенні спору господарським судом визнається недійсною судом незалежно від наявності такої позовної вимоги на підставі п. 1 ст. 83 ГПК [20]. Слід, однак, ураховувати, що державні фіксовані та граничні ціни встановлюються переважно на товари (роботи, послуги), що передаються (виконуються, надаються) на підставі публічних договорів. Умови ж публічних договорів, що суперечать обов’язковим для сторін правилам (це поширюється і на державні фіксовані та граничні ціни), є нікчемними (ч. б ст. 633 ЦК). При визначенні невідповідності ціни актам цивільного законодавства слід ураховувати, що зазвичай із положень законодавства про державне регулювання цін (виняток складає ч. 5 ст. 180 ГК [31], що передбачає доплату за продукцію (товари, роботи) вищої якості) випливає неприпустимість установлення договорами лише більш високих цін. Державне регулювання цін не виключає домовленості сторін про встановлення більш низьких цін, ніж установлені в порядку їх державного регулювання.

3. Допускається, щоб ціна в договорі купівлі-продажу не була встановлена прямо. Тоді вона має бути визначена виходячи з умов договору. Посилання у ст. 631 ЦК на ст. 632 ЦК означає, що у разі неможливості визначення ціни виходячи з умов договору, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на момент; укладення договору. Оскільки в цивільному законодавстві немає визначення звичайної ціни, за необхідності слід використовувати визначення, що наводиться у ч. 1.20 ст. 1 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств» [86]. Відповідно до цього визначення звичайною має визнаватись ціна, що відповідає рівню справедливих ринкових цін. Частина 1.20 ст. 1 названого Закону формулює розгорнені правила щодо порядку визначення звичайної ціни.

4. Із ч. 3 ст. 691 ЦК випливає, що ціна може бути поставлена в залежність від показників, що зумовлюють її. Такими показниками можуть бути собівартість, затрати тощо. Ці показники мають визначатись відповідно до стандартів бухгалтерського обліку. Якщо спосіб перегляду цін, установлених шляхом посилання на згадані показники, договором не передбачено, ціна визначається виходячи із співвідношення цих показників на момент укладення договору і на момент передання товару.