Стаття 984. Сторони у договорі страхування

1. Страховиком є юридична особа, яка спеціально створена для здійснення страхової діяльності та одержала у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності.

Вимоги, яким повинні відповідати страховики, порядок ліцензування їх діяльності та здійснення державного нагляду за страховою діяльністю встановлюються законом.

2. Страхувальником може бути фізична або юридична особа.

1. Укладати договір страхування як страховики мають право юридичні особи, численні вимоги до яких встановлені ст. 2 Закону «Про страхування» та іншими положеннями цього Закону та інших законів. Визнається право бути страховиками лише за фінансовими установами, які створені в організаційно-правових формах акціонерних, повних, командитних товариств або товариств з додатковою відповідальністю. Учасників страховика повинно бути не менше трьох. В окремих випадках, встановлених законодавством, страховиками визнаються державні організації.

2. Встановлені спеціальні вимоги до розміру статутного (складеного) капіталу (фонду) страховиків. Мінімальний розмір статутного (складеного) капіталу (фонду) страховика складає 1 млн євро за валютним обмінним курсом. Для страховиків, які займаються страхуванням життя, мінімальний розмір статутного (складеного) капіталу (фонду) встановлений в розмірі 1,5 млн евро (частина друга ст. ЗО Закону «Про страхування»). Статутний капітал (фонд) страховика при його (капіталу, фонду) створенні або збільшенні повинен бути сплачений в грошовій формі. Як виняток із цього правила дозволяється формування до 25 відсотків загального розміру статутного (складеного) капіталу (фонду) за рахунок цінних паперів, що випускаються державою (за номінальною вартістю). Обмежується участь страховиків в статутному (складеному) капіталі інших страховиків.

3. Жорстко обмежується правоздатність страховиків. Ці спеціальні правила ст. 2 Закону «Про страхування» зберегли чинність і після введення в дію нового Цивільного кодексу, ст. 91 якого визнає за юридичними особами загальну правоздатність, яка може обмежуватись тільки судом та здійснення якої в певних випадках передбачає отримання ліцензії.

Страховикам надається право здійснювати лише страхування, перестрахування та фінансову діяльність, пов’язану з формування і розміщенням страхових резервів та їх управлінням. Крім того, дозволяється здійснення страхування і перестрахування у вигляді надання послуг для інших страховиків, надання послуг, безпосередньо пов’язаних з цими видами діяльності. Нарешті страховики, як і будь-яка юридична особа, вправі здійснювати будь-які правочини, спрямовані на господарське забезпечення їх діяльності. Страховики, які здійснюють страхування життя, можуть також надавати кредити.

Юридична особа не може отримати статус страховика у разі, якщо вона з моменту створення хоча б впродовж нетривалого часу займалась іншими, ніж страхування, видами діяльності.

4. Порядок ліцензування діяльності страховиків відповідно до ч. 1 ст. 984 ЦК має встановлюватись законом. На страховиків поширюється чинність Закону «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» [119]. З введенням в дію нового Цивільного кодексу зберегли чинність Ліцензійні умови провадження страхової діяльності, затверджені розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг [427]. Ліцензії видаються на кожний вид страхування. Мається на увазі, що види добровільного страхування визначаються ст. б Закону «Про страхування», а види обов’язкового страхування — ст. 7 того ж Закону.

Державний нагляд за страховою діяльністю здійснюється Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг. Положення про цю Державну комісію затверджене Указом Президента України.