Стаття 1193. Урахування вини потерпілого і матеріального становища фізичної особи, яка завдала шкоди

1. Шкода, завдана потерпілому внаслідок його умислу, не відшкодовується.

2. Якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, — також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом.

3. Вина потерпілого не враховується у разі відшкодування додаткових витрат, передбачених частиною першою статті 1195 цього Кодексу, у разі відшкодування шкоди, завданої смертю годувальника та у разі відшкодування витрат на поховання.

4. Суд може зменшити розмір відшкодування шкоди, завданої фізичною особою, залежно від її матеріального становища, крім випадків, коли шкоди завдано вчиненням злочину.

1. Частини 1 і 2 ст. 1193 ЦК вирішують питання, які в заголовку цієї статті позначені як урахування вини потерпілого. На виняток із правил ч. 1 і 2 ст. 1193 ЦК в ч. З цієї статті визначається, в яких випадках вина потерпілого не враховується. Отже, чинність ч. 3 ст. 1193 ЦК поширюється не тільки на випадки грубої необережності потерпілого, а й на випадки, коли шкода потерпілому завдана внаслідок його умислу, якщо одночасно шкода перебуває в причинному зв’язку з винними діями іншої особи. Це означає, що умисел потерпілого не враховується у разі, коли у зв’язку із завданням шкоди винними діями правопорушника здійснюються відшкодування, передбачені ч. 3 ст. 1193 ЦК.

2. Частина 2 ст. 1193 ЦК застосовується у випадках, коли шкода стала наслідком дій чи бездіяльності потерпілого, яким притаманна ознака грубої необережності. Зокрема, ч. 2 ст. 1193 ЦК застосовується при завданні шкоди джерелом підвищеної небезпеки (ст. 1187 ЦК). При визначенні розміру зменшення відшкодування враховується ступінь вини потерпілого, який припустився грубої необережності. Якщо особа, яка завдала шкоди, також є винною у завданні шкоди, враховується ступінь вини цієї особи. Формулювання ст. 454 ЦК 1963 р., що за змістом відповідає ч. 2 ст. 1193 ЦК 2003 р., тлумачилось так, що поняття грубої необережності не охоплює собою просту необачність, а виявляється, зокрема, в нетверезому стані, нехтуванні правилами безпеки руху тощо.

3. Не враховується вина потерпілого, в тому числі й умисел, при відшкодуванні додаткових витрат (ці витрати чітко визначаються в ч. 1 ст. 1195 ЦК), шкоди, завданої смертю годувальника (ст. 1200 ЦК), та у разі відшкодування витрат на поховання (ст. 1201 ЦК).