Стаття 377. Право на земельну ділянку у разі набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розміщені на ній

1. До особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

2. Розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв’язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об’єкти (крім багатоквартирних будинків).

(У ред. від 05.11.2009)

1. Стаття 377 поширюється на відносини щодо набуття права власності на об’єкти нерухомого майна, зазначені у цій статті, незалежно від підстави набуття права власності (договори купівлі-продажу, міни, довічного утримання, ренти, спадкування тощо). Чинність цієї статті не поширюється на випадки набуття права власності на багатоквартирний будинок. Цей правовий припис має таку ж юридичну силу, як і прямо встановлені правові приписи (внаслідок наявності слова «крім»). Він є спеціальним порівняно з правовим приписом ч. 1 ст. 120 ЗК [38], що не містить такого застереження (внаслідок більш вузької гіпотези), а тому підлягає переважному застосуванню перед зазначеним положенням Земельного кодексу.

2. Відповідно до ч. 1 ст. 377 ЦК право на землю переходить без зміни цільового призначення в обсязі і на умовах, установлених для попереднього землевласника (землекористувача). Але на підставі абзацу другого ч. З ст. 6 ЦК сторони можуть домовитись про те, що земельна ділянка залишається у власності відчужувана, а набувачеві надається право користування земельною ділянкою на підставі договору оренди.

3. До набувача переходить право на всю земельну ділянку, що посвідчене державним актом, договором оренди тощо. Спеціальне правило абзацу другого ч. 6 ст. 120 ЗК [38] допускає перехід до набувача відповідно до договору про передання права власності на житловий будинок, будівлю або споруду не всієї, а лише частини земельної ділянки. Але укладення такого договору можливе після виділення цієї частини в окрему земельну ділянку та присвоєння їй окремого кадастрового номеру. Це спеціальне правило підлягає переважному застосуванню перед загальним правилом ч. 1 ст. 120 ЗК, яке допускає безумовний перехід до набувача права власності на житловий будинок, будівлю або споруду не всієї земельної ділянки, а лише її частини.