Стаття 562. Незалежність гарантії від основного зобов’язання

1. Зобов’язання гаранта перед кредитором не залежить від основного зобов’язання (його припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли в гарантії міститься посилання на основне зобов’язання.

1. Положення про незалежність гарантії від зобов’язання, що забезпечується нею (основного зобов’язання), навіть коли в гарантії містяться посилання на основне зобов’язання, слід тлумачити з урахуванням права гаранта встановлювати умови гарантії. Стаття 3 Уніфікованих правил встановлює, що гарант несе відповідальність перед бенефіціаром (кредитором) тільки відповідно до умов гарантії та законодавства. Це положення не суперечить Цивільному кодексу України, а тому повинне застосовуватись. Отже, умовами гарантії гарант може обмежити свою відповідальність, наприклад, тільки обов’язком оплатити вартість поставленого бенефіціаром принципалу товару. Тоді за інші платежі принципала на користь бенефіціара, в тому числі і пов’язані з визнанням недійсним зобов’язання, що забезпечується гарантією, або його припиненням, гарант відповідати не може. Якщо ж в гарантії таких застережень немає, то гарантія не залежить від основного зобов’язання навіть тоді, коли на нього зроблено посилання в гарантії. Це означає, що гарант є зобов’язаним за виконання приниципалом платежів, які він зобов’язаний здійснити у зв’язку з недійсністю договору і поверненням сторін до попереднього майнового становища.

2. Стосовно гарантії, що видається в забезпечення вимог Національного банку до банку-позичальника за кредитним зобов’язанням, Національний банк рекомендує зазначати в гарантії на кредитний договір, в забезпечення зобов’язань позичальника (принципала), за яким видана гарантія. Але таке зазначення є можливим, якщо до видачі гарантії сторони уклали кредитний договір з умовою про перерахування Національним банком суми кредиту після надання гарантії.