Стаття 541. Солідарне зобов’язання

1. Солідарний обов’язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов’язання.

1. Солідарні зобов’язання — це інший вид зобов’язань у порівнянні з зобов’язаннями частковими. Якщо при множинності осіб на стороні кредитора чи боржника зобов’язання відповідно до загального правила ст. 540 ЦК є частковим, то ст. 541 ЦК встановлює виняток із цього правила — передбачає виникнення солідарних зобов’язань. Такі зобов’язання виникають у випадках, передбачених законом або договором.

2. Суть солідарного зобов’язання полягає не в тому, що відповідні права на стороні кредитора чи обов’язки на стороні боржника не діляться взагалі. Вони діляться. І є варіанти їх поділу (в рівних або в інших частках). Але перед іншою стороною зобов’язання солідарні боржники і солідарні кредитори є єдиною стороною. Це дає право одному або декільком із солідарних кредиторів вимагати виконання зобов’язання на свій розсуд повністю або в певній частці. Якщо зобов’язання є солідарним на стороні боржника, то кредитор на свій вибір має право вимагати виконання зобов’язання від одного, декількох або всіх боржників повністю або в частці.

3. Можливості для встановлення законами або договорами положень або умов про виникнення солідарних зобов’язань не обмежуються. Підзаконними актами таке встановлюватись не може. Одна підстава виникнення солідарних зобов’язань встановлена безпосередньо ст. 541 ЦК. Такою є неподільність предмету зобов’язання. Якщо декілька власників продають або купують річ, що є неподільною, то незалежно від того, належить вона продавцям на праві спільної сумісної або часткової власності чи придбавається вона покупцями у спільну сумісну чи часткову власність, зобов’язання є солідарним на стороні продавців або покупців. Вимога про передання речі може бути пред’явлена до будь-кого із солідарних продавців. Вимога про покладення обов’язку прийняти річ може бути пред’явлена до будь- кого із солідарних покупців. Але грошове зобов’язання, що е складовою частиною зобов’язальних правовідносин з приводу купівлі-продажу неподільної речі, не є неподільним. Тому грошове зобов’язання відповідно до договору може бути і частковим, і солідарним.

4. Правила про виникнення солідарних зобов’язань встановлені наступними положеннями чинного цивільного законодавства України:

1) ч. 4 ст. 92 ЦК встановлює солідарну відповідальність членів органу юридичної особи за збитки, заподіяні юридичній особі порушенням обов’язків щодо представництва. У коментарі до цієї статті обґрунтовується думка про те, що це положення не підлягає застосуванню;

2) особи, які створюють юридичну особу, несуть солідарну відповідальність за зобов’язаннями, що виникли до її державної реєстрації (ч. 4 ст. 96 ЦК);

3) ч. 5 ст. 107 ЦК передбачає солідарну відповідальність перед кредиторами юридичної особи, що припинилася, правонаступників такої юридичної особи (якщо їх декілька, а визначити правонаступника щодо конкретних обов’язків юридичної особи, що припинилася, неможливо). Це правило вирішує питання, які до введення в дію нового Цивільного кодексу не були прямо вирішені;

4) ст. 124 ЦК покладає на учасників повного товариства солідарну відповідальність перед кредиторами повного товариства, яка розподіляється між учасниками пропорційно їх часткам у складеному капіталі товариства. Ця відповідальність учасників повного товариства є додатковою (субсидіарною), як це передбачено ч. 1 ст. 119 ЦК (вона реалізується у випадку недостатності майна товариства для розрахунків з кредиторами). Відповідно до ч. 3 ст. 133 ЦК положення про солідарну відповідальність поширюються на повних учасників командитного товариства;

5) учасники товариства з обмеженою відповідальністю, які не повністю внесли вклади в статутний капітал товариства, несуть солідарну (разом з товариством, а не субсидіарно) відповідальність за зобов’язаннями товариства в межах невнесеної частини вкладу кожного із учасників (ч. 2 ст. 140 ЦК). Таку ж відповідальність несуть акціонери, які не повністю оплатили акції (ч. 2 ст. 152 ЦК), за умови, що це передбачено статутом;

6) поручитель, якщо договором поруки не встановлено інше, несе солідарну (разом з основним боржником) відповідальність перед кредитором у зобов’язанні, яке забезпечене порукою (ч. 1 ст. 554 ЦК);

7) солідарно зобов’язаними перед кредитором є особи, які спільно дали поруку (ч. 3 ст. 554 ЦК);

8) солідарно зобов’язаними є наймачі житла, якщо їх декілька (ч. 3 ст. 816 ЦК). Але особи, які вказані в договорі найму житла як такі, що будуть проживати разом з наймачем, але не визнані договором наймачами, не можуть бути солідарно зобов’язаними за таким договором;

9) правоволоділець відповідає солідарно з користувачем за вимогами, що пред’являються до користувача як виробника продукції (товарів) правоволодільця (ст. 1123 ЦК);

10) учасники договору простого товариства солідарно відповідають за спільними зобов’язаннями, що виникли не з договору простого товариства (ч. 1 ст. 1138 ЦК);

11) учасники договору простого товариства, який (договір) пов’язаний з підприємницької діяльністю, несуть солідарну відповідальність за всіма спільними зобов’язаннями (ч. 2 ст. 1138 ЦК);

12) солідарними боржниками є інвестори в угодах про розподіл продукції, якщо вони виступають як об’єднання юридичних осіб, яке не має статусу юридичної особи (ч. 3 ст. 5 Закону «Про угоди про розподіл продукції» [138]). Очевидно, таке об’єднання вважається створеним завжди, якщо угоду про розподіл продукції на стороні інвестора укладає кілька юридичних осіб, які спільним рішенням призначили оператора для представництва перед другою стороною угоди (ч. 2 ст. 9 того ж Закону);

13) відповідно до п. 47 Уніфікованого закону про переказні векселі і прості векселі [4] всі трасанти, акцептанти, індосанти та особи, що забезпечують авалем платіж за переказним векселем, є солідарно зобов’язаними перед держателем. Це правило поширюється і на право регресу у випадку неплатежу за простим векселем (ст. 77 Уніфікованого закону).