Стаття 720. Сторони у договорі дарування

1. Сторонами у договорі дарування можуть бути фізичні особи, юридичні особи, держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальна громада.

2. Батьки (усиновлювачі), опікуни не мають права дарувати майно дітей, підопічних.

3. Підприємницькі товариства можуть укладати договір дарування між собою, якщо право здійснювати дарування прямо встановлено установчим документом дарувальника. Це положення не поширюється на право юридичної особи укладати договір пожертви.

4. Договір дарування від імені дарувальника може укласти його представник. Доручення на укладення договору дарування, в якому не встановлено імені обдаровуваного, є нікчемним.

1. Сторонами договору дарування, тобто і дарувальниками і обдаровуваними, можуть бути всі суб’єкти цивільного права (учасники цивільних відносин). Лише Український народ, що в певних випадках також визнається учасником цивільних відносин (ст. 324 ЦК), не визнається суб’єктом, що може укладати договори дарування як дарувальник або обдаровуваний.

2. Частина 2 і ч. 3 ст. 720 ЦК установлюють обмеження на укладення договорів дарування. Батьки (усиновлювачі), опікуни не мають права укладати договори дарування стосовно майна дітей. Цим виключається, щоб майно, яке є об’єктом права власності дітей, було предметом договору дарування. Порушення цього обмеження є підставою для визнання судом договору дарування недійсним. Твердження про нікчемність таких договорів, оскільки ними прямо порушується встановлена законом заборона, ґрунтується на неправильному тлумаченні положення про те, що нікчемним є правочин, недійсність якого встановлена прямо (ст. 204; ч. З ст. 215 ЦК). Пряме встановлення законом недійсності правочину передбачає наявність у законі формулювань «правочин є недійсним» або «правочин є нікчемним». Усі інші формулювання не можуть тлумачитись як пряме визнання правочину недійсним законом. Це ж правило застосовується до випадків дарування опікунами майна, що є власністю підопічних — малолітніх осіб і осіб, визнаних у встановленому порядку недієздатними.

Частина 3 ст. 720 ЦК дозволяє підприємницьким товариствам укладати договори дарування свого майна іншим підприємницьким товариствам лише за умови, що таке право підприємницького товариства прямо встановлено установчими документами дарувальника. Це обмеження не виключає права укладати договір пожертви. Слід звернути також увагу і на те, що підприємницькі товариства не позбавлені права укладати як дарувальники договори дарування, в яких обдаровуваними будуть не інші підприємницькі товариства, а фізичні особи, юридичні особи публічного права, держава, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, непідприємницькі товариства, установи, юридичні особи, створені в інших організаційно-правових формах, установлених законом (ч. 2 ст. 83 ЦК). Якщо засновники підприємницького товариства позбавлені права обмежити право такого товариства на передання у власність названим вище суб’єктам цивільного права свого майна на підставі договорів дарування, свої майнові інтереси засновники можуть захищати шляхом обмеження права органів підприємницького товариства укладати договори дарування від імені товариства як дарувальника. Право укладати такі договори слід надавати установчими документами зборам засновників, засновникам, одноособовому засновникові. В аналогічний спосіб можуть обмежуватись можливості дарування свого майна непідприємницькими товариствами, установами, юридичними особами приватного права, створеними в інших організаційно-правових формах (ч. 1 ст. 83 ЦК).

3. Юридичні особи публічного права можуть бути позбавлені права на відчуження свого (належного йому, закріпленого за ним) майна шляхом укладення договорів дарування законом. Так, державне комерційне підприємство позбавлене права безоплатно передавати належне йому майно іншим юридичним особам або громадянам, крім випадків, передбачених законом (ч. 5 ст. 75 ГК). Це ж правило поширюється на комунальні комерційні підприємства (ч. 9 ст. 78 ЦК). Із Господарського кодексу (ст. 136, 137) випливає, що речове право казенного підприємства (право оперативного управління) не може бути ширшим, ніж право господарського відання (речове право державного комерційного підприємства). Тому ч. 5 ст. 75 ГК має за аналогією застосовуватись і до казенних підприємств. Засновник юридичної особи публічного права не позбавлений можливості установчим документом обмежити право органів такої юридичної особи здійснювати дієздатність цієї особи в будь-який спосіб, у тому числі шляхом встановлення заборони на укладення договорів про передання юридичною особою свого майна у власність іншої особи на підставі договору дарування.

4. Частина 4 ст. 720 ЦК обмежує права представника, що діє на підставі доручення (тут використовується термін «доручення», який охоплює собою довіреність і договір, на підставі якого здійснюється представництво). Представник має право укласти договір дарування від імені дарувальника — особи, від імені якої діє представник на підставі доручення, лише за умови, що у дорученні зазначено ім’я обдаровуваного. За відсутності такого зазначення доручення є нікчемним. Договір дарування, укладений представником на підставі такого доручення, не є нікчемним. Але він може бути визнаний недійсним судом.