Стаття 114. Учасники господарського товариства

1. Учасником господарського товариства може бути фізична або юридична особа.

Обмеження щодо участі у господарських товариствах може бути встановлено законом.

2. Господарське товариство, крім повного і командитного товариств, може бути створене однією особою, яка стає його єдиним учасником.

1. Учасниками господарських товариств можуть бути юридичні та фізичні особи. Якщо учасниками господарських товариств виступають безпосередньо органи державної влади, органи влади Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, вони мають діяти при цьому на підставі, в межах повноважень і в спосіб, що встановлені Конституцією і законами. Це загальне правило доповнюється спеціальними нормами, що передбачені ч. 3 ст. 167, ч. 3 ст. 168 та ч. 3 ст. 169 ЦК, відповідно до яких держава (Україна), Автономна Республіка Крим та територіальні громади мають право на загальних підставах брати участь у створенні та діяльності юридичних осіб приватного права, зокрема, підприємницьких товариств, якщо інше не передбачено законом. Це не зачіпає права держави, територіальних громад створювати підприємства та інші юридичні особи публічного права.

2. Випадки, коли юридичні особи публічного права можуть бути учасниками господарських товариств, межі таких їх можливостей, відповідно до ст. 82 ЦК встановлюються законом. Зокрема, державним підприємствам, як правило, забороняється бути засновниками підприємств будь-яких організаційно-правових форм і видів, господарських товариств, кооперативів (ст. 1 Декрету Кабінету Міністрів «Про впорядкування діяльності суб'єктів підприємницької діяльності, створених за участю державних підприємств» [230]).

3. Стосовно юридичних осіб приватного права спеціальними законами прямо чи опосередковано встановлено численні обмеження права бути учасниками юридичних осіб. Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦК господарське товариство, що складається з однієї особи, не має права як єдиний учасник створити товариство з обмеженою відповідальністю. Подібне правило встановлене стосовно учасників акціонерного товариства ст. 4 Закону «Про акціонерні товариства».

4. Право бути учасниками господарських товариств відповідно до ст. З Закону «Про режим іноземного інвестування» [96] належить іноземним юридичним особам. За іноземними державами таке право прямо законодавством України не визнається, але ж і заборони на це не встановлено.

5. Право бути учасниками господарських товариств визнається за іноземцями, особами без громадянства, якщо інше не передбачено законодавством України (ст. 2 Закону «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» [82]).

6. Обмеження на участь у господарських товариствах встановлюються і для громадян України. Учасники повних товариств, а також учасники з повного відповідальністю командитних товариств відповідно до ст. 119 та 133 ЦК займаються підприємницькою діяльністю від імені таких товариств. Тому учасниками повних товариств, а також учасниками з повного відповідальністю командитних товариств не можуть бути державні службовці (ст. 5 Закону «Про боротьбу з корупцією» [91]). Кримінальний кодекс [36] (ст. 55) передбачає застосування такого покарання як позбавлення на строк до п'яти років права займатися певного, зокрема підприємницькою, діяльністю.

7. Службовцям Національного банку забороняється бути акціонерами комерційних банків (частина друга ст. 65 Закону «Про Національний банк України» [132]). Але ж банки можуть створюватися не тільки в організаційно-правовій формі акціонерних товариств, а і в формі товариств з обмеженою відповідальністю (частина перша ст. 6 Закону «Про банки та банківську діяльність» [163]). На участь в банку, створеному у формі товариства з обмеженою відповідальністю, зазначене обмеження слід поширювати за аналогією.

8. Здатність бути учасником та засновником юридичних осіб, як це випливає із ч. 1 ст. 32 ЦК, є елементом цивільної дієздатності фізичних осіб. Таке розуміння здатності бути учасником та засновником юридичних осіб викликає зауваження, але ж воно належить законодавцеві, якому не можна суперечити в процесі застосування правових норм. Тому до змісту дієздатності фізичних осіб слід відносити як здатність мати права та обов'язки засновника та учасника юридичних осіб, так і здатність самостійно їх здійснювати. Звідси випливає, що законодавець, за загальним правилом, виключає участь в господарських товариствах осіб, які не досягли чотирнадцяти років, недієздатних та обмежено дієздатних. Але ж обмеження дієздатності чи визнання фізичної особи недієздатною дає підстави для прийняття рішення про вибуття зі складу учасників лише повного товариства (п. 3 ч. 1 ст. 129 ЦК). Відповідно до ст. 133 ЦК це правило поширюється на повних учасників командитного товариства. У решті випадків обмеження дієздатності та визнання фізичної особи недієздатною не спричинює вибуття із господарського товариства. Отже, в цих випадках фізична особа зберігає всі права та обов'язки учасника господарства, а здійснює їх опікун недієздатної особи або обмежено дієздатна особа з дозволу піклувальника.

9. Пункт 1 ч. 1 ст. 129 ЦК встановлює, що смерть фізичної особи — учасника повного товариства спричинює вибуття із складу учасників у випадку відсутності спадкоємців. Звідси не слід зробити висновок про те, що спадкоємці набувають прав учасників повного товариства. Цьому перешкоджає правило ч. 7 ст. 80 ГК [42], відповідно до якого учасниками повних товариств можуть бути тільки особи, зареєстровані як суб'єкти підприємницької діяльності.

10. Частина 2 ст. 83 ЦК передбачає можливість створення юридичної особи однією особою, якщо це не заборонено законом. Частина 2 ст. 114 ЦК конкретизує це правило стосовно господарських товариств, передбачає можливість їх створення єдиним учасником. Це не допускається лише щодо повних та командитних товариств.